Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

- Повільніше , маленька ... Ніжно...- чую як Адаму також не вистачає повітря .

Я впевнена що він мастурбує .

- Я тебе хочу...- кажу розводячи коліна .
- А тепер я входжу в тебе двома пальцями .

І почекавши секунду виконую , видаючи тихе мурчання.

- Рухайся , дівчинко ... Не поспішаючи ... Насолоджуйся ...

І я рухаюсь ... З кожним поштовхом відчуваю як збудження наростає , а стогони стають голоснішими ...

Вогню додає дихання Адама , і його гарчання в телефон .

В пам'яті спливають очі чоловіка , коли він трахав мене пальцями на столі і це стає тією самою точкою .
Входжу останній раз і розсипаюсь , майже викрикуючи .
І відразу затуляю рот рукою .

Не вистачало ще Іру розбудити...

- За кілька секунд чую як шипить чоловік і важко дихає... 
А потім повна тиша .

Відкриваю очі , дивлюся на мобільний , виклик не скинули ....
І куди ж він пропав тоді ?

- Це було прекрасно ...- майже відразу чую голос Адама.
- Я теж так вважаю .- кажу , усміхаючись .
- А куди ти зник ?
- В кабінет зайшов мій партнер .

І мені стає смішно ...

- Так , мила , це дуже смішно .- він старається говорити серйозно , але я чую що насправді також сміється .

- Я мушу йти . Зустріч ще не закінчилася .
- Гаразд , а я піду в ліжко .
- Добраніч , лисичко .
- Добраніч ...

Хотілося сказати коханий , але я змовчала . І не те щоб я не впевнена в Адамові . Навпаки . 
За ці дні зрозуміли що він буде поруч , і не покине більше .Просто ...
Напевно , хочеться, щоб він перший сказав що кохає мене ...

    ***

Не пам'ятаю як я заснула . Тільки торкнулася головою подушки , як поринула в сон .Такий прекрасний сон ... В якому були тільки ми з Адамом ...

Його руки блукали по моєму тілу , його запах заполонив ніздрі , а губи ...

Боже , це не сон ... 
Розумію відкриваючи очі .

- Доброго ранку , лисичко .- усміхається Адам .
Лежачи в моєму ліжку .

Сідаю і роздивляюсь чоловіка , наче примару побачила .На ньому темні штани , біла сорочка , з шиї звисає краватка ...

Що він тут робить???

- Як ти тут опинився ?
- Твоя подруга впустила .

Говорить Адам з усмішкою і тягне до себе ковдру , потрохи оголюючи моє тіло .

Вчора , після такої бурхливої сцени у ванній кімнаті, я не одягла піжами . Просто накинула халат , а в ліжко лягла тільки в трусиках . Тому зараз мені дуже знадобилася б ця ковдра .

- Адаме , Іра може увійти .- стараюсь бути максимально серйозною .
- Вона вже пішла на роботу .

Каже чоловік і скидає моє укриття на підлогу .

Його очі з жагою проходяться по мені , і він повільно кидає туди ж краватку . За нею сорочку , і штани .
Всередині мене все горить від очікування . Коли на підлогу падають боксери то я з шумом видихаю .І бачу усмішку чоловіка .

- Вчора я не зміг приїхати , хоча дуже хотів , але сьогодні надолужу упущене .

Він повільно іде до мене , нахиляється і цілує в губи , відразу вкладаючи на ліжко . Нависає зверху і дивиться в очі .

- Я тебе кохаю , лисичко .
Він каже з усією серйозністю і я навіть зависаю на мить .

- І я тебе кохаю...

Це сталося ... Я дочекалася цього моменту . 
Від щастя навіть хочеться плакати . Але Адам швидко викликає в мені інші бажання .

Коли ми нарешті відриваємося одне від одного, на вулиці вже зовсім світло . Навіть у вікно зазирає сонечко .

- Я повинен закінчити справу . А після обіду будь готова . Ми летимо в Данію.
- В Данію ?- я мало не підстрибую на ліжку .
- Так . Там зараз мої батьки . Я хочу вас познайомити .
- Ти серйозно ?

Здається , у мене навіть руки спітніли від переживання .

- Дуже серйозно , лисичко . Дуже .

Адам підіймається , цілує мене в губи і починає одягатися .А я дивлюся на нього і все ще не можу повірити .Ми летимо в Данію ?Він хоче познайомити мене з батьками ?
О Боже ...

- Чорт , я вже запізнююсь .- дивлячись на годинник , каже чоловік .
- Проведеш ?- з усмішкою , дивиться на мене.
- Звісно ...

Емма , виходь вже з трансу , кричить внутрішній голос .І я швидко накидаю халат , плетучись за чоловіком до вхідних дверей.

- Я дуже швидко , обіцяю . В три заїду по тебе .
- Добре .

Тулюсь до нього і поринаю в міцні , теплі обійми . Адам нахиляється і дарує поцілунок . Такий необхідних , наче повітря ...

- Все , бо не зможу піти ...- шепоче в губи чоловік і йде .

А я вже подумки збираю валізу .

     ***

Адам обіцяв приїхати в три , а на годиннику вже сьома ...
Не знаю що думати , вкотре набираю його номер . Але знову цей нудний голос повідомляє що з абонентом немає зв'язку ...

Сидіти більше немає сил . Ходжу по квартирі , не в змозі зупинися.Ще й це дурнувате передчуття ...Тільки б з ним нічого не сталося ...

Все , я не витримаю більше знаходитися у квартирі . Іду до вхідних дверей , накидаю пальто і до мене доходить , що я навіть не знаю куди саме поїхав Адам ...

Опускаюсь на підлогу і очі затуманюють сльози ...

Треба комусь подзвонити ...та кому ?Марк ! Відразу хапаюсь за соломинку .

Чоловік довго не підіймає слухавку , чим ще більше наводить на мене страх .

- Привіт , Емма . - чую його веселий голос , і надія зникає .
- Адам зник .Секунду він мовчить .
Потім наче гуркіт дверей і повна тиша .

- Що значить зник ?
- Він мав приїхати за мною о третій . Але не приїхав . Телефон не відповідає ...
- Може затримався у справах ? Телефон розрядився ...
- Ми збиралися летіти сьогодні в Данію , до його батьків .

Знову повисає тиша .

- Я буду в тебе через годину . Якщо щось зміниться дай знати .
- Добре .

Та за годину нічого не міняється , і за дві також ...

Марк приїхав як обіцяв , і обдзвонив майже всіх спільних знайомих . Але про Адама ніхто нічого не знає .