Читати книгу - "Макова війна, Ребекка Куанг"

— Ви всі шамани? — запитала Жинь. Їй паморочилося в голові.

Алтань похитав головою.

— Не всі. Серед нас є двоє, хто ніяк не пов’язаний із богами: експерт із боєприпасів та лікар. Але решта — так. Туйр пройшов найдовшу підготовку з-поміж усіх перед тим, як прийти в Цике. Його виховувала секта монахів, які поклонялися богині темряви. Інші були такі ж, як і ти: повні сил і шаманського потенціалу, але не зорієнтовані. Ми забираємо їх до Замку Ночі, навчаємо і спрямовуємо проти ворогів Імператриці. Всі у виграші.

Жинь спробувала втішитися цим.

— Звідки вони?

— Звідусіль. Ти здивуєшся, у скількох місцях досі живі давні релігії, — сказав Алтань. — По всіх провінціях є чимало таємних культів. Деякі щороку подають нових кандидатів для Цике в обмін на те, що Імператриця їх не чіпатиме. У цій країні нелегко знайти шаманів, особливо в нинішню добу, але Імператриця вербує їх за кожної нагоди. Чимало і з в’язниці Баґхра — Цике їхній другий шанс.

— Але ви не Міліція.

— Ні. Ми найманці. Однак у воєнний час функціонуємо як Тринадцятий підрозділ.

Жинь замислилася, скількох людей убив Алтань. Кого він убив.

— А чим ви займаєтеся в мирний час?

— У мирний час? — Алтань скривився. — Для Цике не буває мирного часу. Людей, чиєї смерті хоче Імператриця, ніколи не бракує.

Алтань наказав їй зібрати речі й зустрітися з ним біля воріт. Того ж дня вони планували вирушити разом з ескадроном офіцера Єньдзеня з П’ятого підрозділу на фронт, куди тиждень тому попрямували решта Цике.

Після бою всі особисті речі Жинь конфіскували. Перед виходом із міста вона заледве встигла отримати в майстерні нову зброю. Солдати П’ятого підрозділу мали при собі легкий дорожній вузол і два комплекти зброї. У Жинь був лише меч із трохи затупленим лезом і піхви до нього. Вона була розгублена і почувалася зовсім не готовою. У неї не було навіть другого комплекту одягу. Жинь підозрювала, що скоро від неї почне тхнути.

— Куди ми прямуємо? — запитала вона, щойно вони почали спускатися гірською стежкою.

— У Кхурдалайн, — відповів Алтань. — Провінція Тигра. Два тижні пішки на південь, доки не дістанемося річки Західний Мужвей, а потім сядемо на човен, щоб спуститися до порту.

Попри все, настрій у Жинь поліпшився. Кхурдалайн — прибережне портове місто на півдні Наріїнського моря, квітучий центр міжнародної торгівлі. Це місто було єдиним в імперії, яке постійно мало справу з іноземцями: призахідники та болонійці заснували там посольства не одне століття тому. Навіть торгівці Федерації колись мали причали, аж доки Кхурдалайн не став центральним театром Макових війн.

Кхурдалайн пережив два десятиліття війни. А тепер Імператриця знову відкрила фронт у Кхурдалайні, щоб завадити загарбникам із Федерації просунутися в східну й центральну частини Нікані.

Дорогою Алтань переповів Жинь оборонну стратегію Імператриці.

Кхурдалайн був ідеальним місцем для відкриття першого фронту. Озброєні колони Федерації здобули б разючу перевагу на відкритих долинах північної Нікані, але Кхурдалайн оточували річки й затоки, що сприяло проведенню оборонних операцій.

Спрямувавши Федерацію в Кхурдалайн, вони могли змусити її опинитися в найслабшій позиції. Напад на Сінеґард був хороброю спробою відокремити північні провінції від південних. Якби генерали Федерації могли обирати, то майже врізалися б у центральну частину Нікані, просуваючись на південь. Але якщо Кхурдалайн добре укріплений, Федерації доведеться змінити напрям наступу з осі північ–південь на вісь схід–захід. А Нікань отримає простір для відступу й перегрупування на південному заході на випадок, якщо Кхурдалайн не встоїть.

В ідеалі Міліція мала спробувати затиснути Федерацію з обох боків, відрізаючи її війська водночас від шляхів відступу й ліній постачання. Але Міліція не була настільки вправною або чисельною для такої спроби. Дванадцять Воєначальників заледве спромоглися скоординуватися в часі, щоб об’єднатися для оборони Сінеґарда. А тепер кожен із них був надто заклопотаний захистом своєї провінції окремо від інших, щоб справді згуртуватися для спільних військових операцій.

— Чому вони просто не можуть об’єднатися, як під час Другої Макової війни? — запитала Жинь.

— Бо Імператор Драконів помер, — сказав Алтань. — Цього разу він не згуртує Воєначальників, а Імператриця не може командувати з таким натиском, як він. О, Воєначальники вклоняються Сінеґарду й присягають на вірність Імператриці, але коли доходить до діла, на першому місці для них власні провінції.

Утримати Кхурдалайн було нелегко. Нещодавній напад на Сінеґард довів, що Федерація має очевидну військову перевагу в мобільності та озброєнні. Також муґенці утримували вигідну позицію на північному узбережжі; їхні загони могли легко перетнути мале море; свіжі загони й постачання було лише на відстані мандрівки кораблем.

Кхурдалайн мав невелику перевагу в обороні. Відкрите портове місто було збудоване як територія для іноземців ще до Макових війн. Найкращі оборонні структури Нікані були споруджені вздовж нижньої дельти річки Західний Мужвей, далеко на південь від Кхурдалайна. Порівняно з добре укріпленою столицею воєнного часу Ґолінь Ніїс, Кхурдалайн був легкою здобиччю, готовою зустріти загарбників із відкритими обіймами.

Але тепер Кхурдалайн треба було обороняти. Якщо муґенці просунуться в центральну частину країни й захоплять Ґолінь Ніїс, то легко повернуть на схід, переслідуючи рештки Міліції, що залишаться на узбережжі. А якщо вони опиняться в пастці біля моря, нікчемно малий нікарський флот їх не врятує. Тож Кхурдалайн був вирішальною точкою, від якої залежала доля всієї країни.

— Ми останній фронт, — сказав Алтань. — Якщо не встоїмо, то нашій країні кінець. — Він поплескав Жинь по плечу. — Захопливо, чи не так?

Роздıл 13

Брязь.

Жинь заледве встигла вчасно підняти меча, щоб не дозволити Алтаню розполовинити її тризубом. Вона докладала всіх зусиль, щоб знайти опору, розпорошити кі удару рівномірно по тілу, а потім спрямувати в землю, але навіть так від його сили в неї затремтіли ноги.

Здавалося, що вони з Алтанем билися вже багато годин. У неї боліли руки, а легеням бракувало повітря.

Однак Алтань ще не закінчив. Він перекинув тризуб у другу руку, захопив лезо її меча між двома зубцями й сильно крутнув. Тиск вивернув меч із рук Жинь. Брязнувши, клинок відлетів на землю. Алтань притиснув вістря тризуба до її горла. Жинь підняла руки, квапливо здаючись.

— Твої реакції зумовлює страх, — сказав Алтань. — Ти не контролюєш бою. Звільни розум і зосередься. Зосередься на мені, а не на моїй зброї.

— Це важкувато, коли ти намагаєшся виколоти мені очі, — пробурмотіла вона, відштовхуючи тризуб від обличчя.

Алтань опустив зброю.

— Ти опираєшся. Відгороджуєшся. Впусти Фенікса. Коли прикликаєш бога і бог входить у тебе, це блаженство. І воно підсилює кі. Ти не втомлюєшся. Ти здатна на виняткове напруження сил. Не відчуваєш болю. Занурся в той стан.

Жинь дуже добре пам’ятала той стан розуму, якого він од неї чекав. Пекуче відчуття у венах, червона пелена перед очима. Коли інші люди сприймаються лише як цілі. Коли вона не потребувала відпочинку, коли їй потрібен був лише біль, біль, аби живити вогонь.

Свідомо Жинь перебувала в цьому стані лише двічі: під час Випробувань, а потім знову в Сінеґарді. І в обох випадках була оскаженіла, у відчаї.

Відтоді їй не вдавалося знову досягти такого ж стану розуму. Відтоді вона не почувалася такою розгніваною. Бувала лише спантеличена, стурбована