Читати книгу - "Тіні над Латорицею"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Він відімкнув шухляду, витяг перший свій графік, пописаний і покреслений, з багатьма виправленнями і позначками, над яким не раз сушив собі голову.
На столі з'явився і чистий аркуш паперу. Незабаром він був розлінований і почав заповнюватися.
Поступово другий графік Коваля набрав такого вигляду:
ПОГРАБУВАННЯ
Довгий і Клоун
—
1. Привезені з Тюменської області призналися, що були вночі з 15-го на 16 липня на подвір'ї Іллеш, до якої пішли грабувати.
+
1. Заперечують свою участь в убивстві.
2. Обидва твердять, що чули у хаті передсмертний хрип, побоялись зайти і втекли.
?
1. Правдивість показань Клоуна і Довгого.
2. Чи знають вони що-небудь про перстень?
3. Де їхні ножі?!
СПАДЩИНА
Ернст Шефер і його дружина
—
1. Нема алібі.
2. Коповскі наполягає на своїх свідченнях проти Шефера.
+
1. Старий Коповскі упізнав перстень. Бачив на руці батька Каталін. Перстень фамільний, належав по старшинству Ернсту Шеферу, але носив його зять — жандарм Карл Локкер.
?
1. Фраза жінки Шефера Агнеси: «Ти цього не зробиш! Ти пожалієш мене і дітей!» — досі не розшифрована.
2. Агнеса Шефер відмовляється від цих слів, створюючи алібі чоловікові.
ПОМСТА
Старий Тибор Коповскі
—
1. У самого Коповскі алібі немає.
+
1. Ненависть до родини Локкерів-Іллеш з роками притупилась, стала лінивою. Старий хворий, прагне спокою.
2. Дуже запізнілий акт помсти (міг і раніше!).
3. Не мстився б доньці другого чоловіка Каталін — Ілоні.
?
1. Чи не хоче «прикритися» Ернстом Шефером?
У цьому місці Коваль зупинився і розгонисто написав синім олівцем: «Коповскі відпадає».
Далі знову йшли «Давні зв'язки», «Чернець» — та сама версія, яка тепер усе більше цікавила його. Відчував, що за приїздом ченця приховується щось більше, ніж відвідини знайомих місць.
Дмитро Іванович переніс у графік все, що написав на окремому аркушику про ченця, і, підперши голову руками, замислився.
Час від часу відривався від думок і переглядав аркуш, який лежав перед ним:
«Давні зв'язки». Чернець.
Чернець, чернець, чернець!.. Хотів би побачити його, розпитати… Й справді, це не просто заплутана справа, а якийсь «Шлях до ніріапуса», як писала Наталка!
Проте Коваль повинен знайти відповіді на питання, що сьогодні постали: хто такий «брат Симеон», що він робив тут 26 червня, які у нього були взаємини із сім'єю Каталін Іллеш?
Як тільки знайдуть цього «брата», Семена Гострюка, він…
А поки що не має права забувати і про інші, не перевірені до кінця версії. Має думати і над питаннями, які зайняли правий стовпчик по всьому графіку, — наприклад, чи можна вірити Клоуну і Довгому? Дивний збіг обставин: прийшли на чуже подвір'я, щоб залізти у хату, а там, виявляється, уже хтось грабує. Навіть убиває. Підозрілий збіг. Цікаво, що про таке могла б сказати теорія імовірності? Певно, Бублейников має рацію, коли сумнівається у їхній правдивості…
А що робити з паном спадкоємцем, з цим Шефером? Чому все-таки і він сам, і дружина приховують свою чвару в ніч з 15-го на 16 липня? Треба, щоб Вегер ще раз допитав їх. Вони люди місцеві, знають капітана давно і тому, можливо, нарешті відкриються.
А перстень? Та що може дати цей перстень для розшуків? Певно, Каталін ховала його десь у шафі, і він випав разом з вигорнутою білизною.
Хтось спеціально шукав його?
Навряд.
А якщо шукав, знаючи його цінність?
Хто, крім брата Ернста, міг знати, що Каталін має цей перстень і де його ховає?
Та й перстень не такий уже й коштовний: дужка не золота, а срібна. І людина, яка знала його вартість, навряд вбивала б заради нього. Тим більше, що серед виявленого після загибелі Іллеш майна були вироби з чистого золота.
Ні, не цим шляхом треба йти!
Коваль підвівся і почав ходити по кімнаті, зупиняючись у задумі то біля ліжка, то біля дверей, то повертаючись назад до столу і постукуючи по ньому пальцями.
Він нахилився над графіком і, стоячи, дописав унизу: «Відпали».
1. Версія: «Убивця — циган Маркел Казанок». 2…
Коваль зробив два непевні кроки, знову повернувся до графіка і великими літерами написав на аркуші: «Де ж знаряддя убивства? Де ніж?! — І підкреслив ці слова червоною рискою.
— Чорт візьми! — додав уголос.
Він іще потупцювався круг столу, згадав про свідка — робітника, який, повертаючись з нічної зміни повз будинок Іллеш, чув, як хтось біля двору назвав її по-німецькому: Катарін.
Чи не помилився цей робітник? Катарін
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні над Латорицею», після закриття браузера.