Читати книгу - "Місто грішних душ, Ірина Кузьменко "

Прослідкувавши за Сереною до парку, Вільям Блек кілька секунд помислив і вирішив почекати, ніби хижак, який вистежує свою жертву. Можливо, вона когось чекає, і інтуїція його не підвела. У темряві він не міг розгледіти, хто йшов у бік бесідки. Тому наблизився ближче й заховався між деревами. Розгледівши Ісаака Хантера, дістав із кобури зброю. Серена зрадила його, і чоловік лютував від гніву. Він знав, хто стоїть за поширенням відео на всіх телеканалах. Знав, через кого його кар’єра заплямована. Зробивши попереджувальний постріл вверх, вийшов із тіні.

Першим відреагував Ісаак. Він став перед Сереною і голосно промовив:

— Блеку, відпусти Серену! Це лише справа між нами.         

— Ні, ні! — захитав головою. — Є ще один. Лука Неро. А Серена лише розмінна монета. І вона піде зі мною.

Серена поклала чоло на спину Ісаака. Зробивши глибокий вдих, відсторонилася й, обійшовши Хантера, стала перед ним.

— Ти що робиш? — сіпнув Серену за плечі, але вона стояла незворушною.

— Батьку, я не піду з тобою! Навіть і не сподівайся!

— Я тобі говорив, що не варто було зустрічатися із цим чоловіком? — закричав Блек і почав махати зброєю. — А ти, дурне дівчисько, не послухала. І тепер дивися, що відбувається. Це ти у всьому винна!

— Відпусти нас! Чи хочеш, щоб на всіх шпальтах була новина, що в парку знайшли два трупи, і серед них труп доньки прокурора Блека? Враховуючи, що я сьогодні втекла від тебе з лікарні, і знайдуться свідки, які це підтвердять, то ти будеш першим підозрюваним.

— Тебе я не вб’ю! — вишкірився Блек.                                         

— А прийдеться! Тому що я не відступлю!

— Так, досить тут геройствувати, — прошепотів Серені на вухо Ісаак.

Вона все одно не відступила й продовжила говорити з батьком.

— Я інколи думала, чому ти так мене не любиш? У чому причина? Чому постійно принижуєш? А зараз вже навіть і не хочу дізнаватися, тому що ти цілишся в мене! Якщо готовий зробити постріл, зроби це! — через грім їй прийшлося голосно говорити. І тому голос став хриплим, а тіло дрижало від напруги й холоду.

— Ти навіть уявити не можеш, чим мені прийшлося пожертвувати через тебе!

— Своєю совістю! — позаду Блека пролунав голос Луки Неро. Прокурор оглянувся і його обличчя скривилося в злісній гримасі.

Серена, побачивши Луку Неро, повернулася голову й поглянула на Ісаака. Помітивши його посмішку на обличчі, відвернулася.

— За тобою стежать журналісти. Якщо ти не опустиш зброю і не підеш звідси, завтра репортаж буде на всіх телеканалах, прокуроре Блек! — посміхнувся Лука.

Вільям Блек вишкірився, як поранений звір, і кілька разів оглянувся. Помітивши камери й кількох чоловіків, які стояли неподалік, опустив зброю.

— Ісааку, забери її! — голосно промовив Лука.

Серена наостанок поглянула на батька. По її щоках потекли сльози. Вони були змішані з дощем. Утім, гіркота їх відчувалася на вустах. Дівчина обернулася й опустила голову. Зробивши кілька кроків, зойкнула й зупинилася.

— Що трапилося? — Ісаак підтримав її за талію.

— Нога болить. Я впала, коли тікала з лікарні. Лише зараз зрозуміла, як дійсно боляче.

Ісаак підхопив Серену на руки, і вона обхопила його за шию. Намагаючись не дивитися на батька, занурилася обличчям у чоловічу шию.

Лука, провівши їх поглядом, склав руки в кишені штанів і поглянув на Блека.

— Я знаю, що ти дев’ятнадцять років отримував гроші за Серену. Шантаж. Постійні погрози. Однак зараз все змінилося, Блеку. Ті гроші, які ти маєш, можеш віддати адвокатам. Вони тобі потрібні будуть.

— Де гарантія, що журналісти не опублікують відео? — гаркнув Блек.

Лука нахмурився й, схопивши його за комір, процідив:

— Доки я і мої сестри живі, це і є твоя гарантія.

У машині Серена відчула, як їй насправді холодно. Ісаак увімкнув обігрівач. Одяг був настільки мокрий, що вода стікала на сидіння, і через дискомфорт дівчина покрутилася на місці. Тіло тремтіло й було крижане. Вона від холоду почала цокотіти зубами й, коли салон нагрівся, нарешті змогла розслабитися. Заплющивши очі, до кінця не могла усвідомити, що вона робить. І не знала, що робити далі. Відкривши повіки, повернула голову й поглянула на Хантера. Вода стікала з його темного волосся. Міцні руки вміло тримали кермо. Він був зосереджений на дорозі, і на швидкості машина плавно переміщалася з однієї полоси на іншу. Серена зробила висновок, що Хантер вміє не лише маніпулювати. Але й поряд із ним вона перший раз відчула себе в безпеці. І навіть шалена швидкість її не бентежила. Утім, чи не були ці відчуття обманливими?

Зупинившись біля готелю, Ісаак поглянув на дівчину. Вона, скрутившись клубочком на сидінні, закуталася у його жакет і тихенько сопіла.

Він вийшов із машини й, щоб не розбудити Серену, тихо зачинив дверцята. Оглянувся. Блискавиця де-не-де миготіла в нічному небі. Дощ став дрібним, а вітер стихнув. До Ісаака відразу підійшов паркувальник. Хантер віддав ключі й попрохав почекати кілька хвилин. Відчинивши дверцята, обережно взяв дівчину на руки. Здавалося, що Серена настільки була втомленою, що навіть не мала сил розплющити очі. Все, що зараз хотіла, так це спокою… Утім, крізь сон відчула, як хтось підняв її на руки. Тіло миттєво відреагувало, і вона, стрепенувшись, розплющила очі й втупилася в обличчя Ісаака. З полегшенням зітхнула. Однак це полегшення було швидкоплинним. Вона побачила, що вони знаходяться біля готелю «Імперіал» у центрі міста, який належав хрещеному батьку Луки Неро Езрі Крісстело, і нахмурилася. Хантер мигцем поглянув на неї.