Читати книгу - "Арюмор, Аліна Скінтей"

— Я не повинен тебе цілувати!

Трепет який переповнював Яну різко змінився обуренням, гнівом. Владислав розірвав поцілунок, тряснув головою так, мов їхній контакт завдав йому якоїсь невиправної шкоди. Це не було схоже на відмову, аж ніяк. Болісне приниження яке може відчути жінка, коли чоловік шкодує про свої дії. Яна не шкодувала і саме тому гнів її переповнював

— Не повинен! — повторила Яна слова сутінкового мисливця, обурено склав руки на грудях вона попрямувала геть з полігону, відчуваючи як її щоки палають.

— Зачекай… — Роріксон потягнувся рукою в її бік, не став її торкатися, залишившись стояти на місці й дивитися Левіній в спину.

Яна була поруч, підвіска була в безпеці, з магією Владислав міг розібратися якщо не відразу так з часом точно, єдине що йому було не під силу так це змінити минуле. Минуле в якому його пращур прокляв пращура Яни. Їхні долі тісно перепліталися, і це було не що інакшим як знущанням долі.

— Я не можу в тебе закохатися, — прошепотів Владислав стискаючи щелепи. — Ти не зможеш мені пробачити, коли дізнаєшся всю правду.

Роріксон різко розвертається виставляючи руку вперед й хапаючи за горло незваного гостя.

— Назви хоча б одну причину, чому я не повинен звернути тобі шию, прямо тут і зараз?

— Що, навіть без заточення в статуетку? — Ейвіс всміхається. — Я гадала ти караєш справедливо.

— Ти надто багато вчинила гріхів, щоб тебе просто замикати в теракотовій статуетці.

— Вкладімо угоду?

— Угоду? — перепитує Владислав, іронічно всміхаючись.

— Так.

— Що ти можеш мені запропонувати?

— Життя смертної дівчини.

Роріксон ніколи не вдавався до грубої сили особливо коли це стосувалося жінок, байдуже смертних чи істот. Лілліан була виключенням. Останні років п’ятсот вона слідувала за Артуром, присягнув йому на вірність, і звісно підступи його ворога включали використання совиної охоронниці. І як би сильно мисливець не хотів покарати ландваетт, її слова все ж його зацікавили.

***

Пак вимикає газ на плиті й відставляє сковорідку, можливо він і втратив своє безсмертя разом із рогами, які зчесала ландваетт, але його сили все ще лишалися при ньому. Не відчути, не бажаних гостей, які надто грубо вдерлися в їхній дім, було майже не можливо.

— Давай я тобі допоможу, — говорить Яна буквально з порогу входячи до кухні.

Лісовий дух не встигає щось промовити, він відразу зривається на біг в бік смертної дівчини. Левіна також не зволікає, вона підіймає долоні вище грудей і відразу виставляє вперед, різко розвертаючись.

Левіна була певна, що на неї напала істота, та коли перед виставленим бар’єром, який в неї виходив надто ідеально,  виявилась людська приваблива дівчина, Яна відчула спантеличення.

— Ланон Ши! Не ведись на її облік! — викрикнув пак перед тим, як на нього накинулась глуханя.

Стара бабця була прудкою, і її швидкі рухи нагадували таракана, якого застали зненацька. Сильвестр виявився правим, прекрасна діва, що стояла перед Яною почала неістотно колотити долонями по прозорому бар’єру, який не дозволяв їй дістатися Левіної.

Минає ще кілька секунд і образ прекрасної діви розпадається, коли вона відкриває рота з якого стирчало щонайменше два ряди акулячих зубів.

— Я тебе дістану! — прогарчала Онон, після чого її руки вкрилися рунами.

— Впевнена?! Я не така добра, як Владислав. Замикання душ в статуетках не моя спеціалізація!

Левіна відводить ліву ногу назад як і руку, правою ногою впирається в підлогу, а в руці з’являється ледь помітне свічення магії. Другим вмінням яким оволоділа Яна, це концентрація магії. Варто було уявити кинджал, і магія, яка була зовсім не помітна людському смертному оку набувала жаданої форми.

— І що ти зробиш, смертн…

Ланон ши не в спромозі договорити. Істота шаркаючи відходить назад, в подиві дивлячись на своє горло з якого сочилася кров.