Читати книгу - "Щастя у спадок, Лія Стейс"

— А це цікаво, — сказала Лара, — я вам як піар-спеціаліст з досвідом скажу, що з грамотною рекламою це може стати класною фішкою. Особливо для людей з мегаполісів, які шукають місце для перезавантаження.

— Мені теж до душі ідея, — погодився Руслан, — більше того, якщо в Петросівцях це матиме успіх, можна такий проєкт масштабувати і відкрити окремий подібний комплекс зі старовинними хатинками поблизу Києва. Максе, якщо що, ти за? Зможеш покинути свою “Вовчу Колибу” і зайнятися більш масштабним проєктом?

Соня з надією подивилася на Максима. Хоч вони ніколи й не підіймали цю тему, але вона хвилювалася з приводу того, що хлопець не захоче покидати Петросівці й переїжджати до столиці. І вона могла його зрозуміти. Тому вона чекала його відповідь, затамувавши подих.

— Думаю, це саме те, що мені треба, — відповів хлопець і підморгнув Соні.

***

31 грудня наступного року. Петросівці

— Несіть келихи швидше, — крекче Лара.

Вона з величезним животом сидить у голові столу і всіма керує. А хто не слухає, той одразу отримує “по шапці”. Бо немає чого дратувати вагітну жінку.

— Вже несу, моє щастя, — позаду підійшов Руслан, ніжно поцілував Лару у щоку і погладив животик. Ніколи не міг втриматися від цього, коли був поряд. Його жінка побила, мабуть, усі рекорди з вагітних вибриків, а він за це любив її ще сильніше. Солені огірки зі згущеним молоком опівночі — зробимо! Полуниця з печінковим паштетом в грудні — не проблема. Хоч зірку з неба! З того часу, як Довлатов дізнався, що стане татом, він Лару оберігав, неначе кришталеву вазу, виконував усі її божевільні забаганки і гарчав на всіх, хто висловлював щось проти. А та хитра лисиця на повну користувалася своїм положенням. Типова Лара, що тут скажеш.

— Русе, я ніколи не думав, що ти такий підлабузник, — реготнув Романовський.

— Смійся-смійся, воно заразне!

— А я й не проти, — усміхнувся Денис і притиснув до себе ближче Катаріну.

Так, вони були разом. Катаріна до-овго “маринувала” Дениса, не відповідаючи йому взаємністю, та врешті-решт здалася. Адже що-що, а фантазія у Романовського, дай Боже кожному! Чого був тільки вартий політ на повітряній кулі над Петросівцями над полем, на якому було вистрижено: Катаріна, я тебе кохаю. І це ще не найшаленіше, що він робив.

Катаріна зашарілася від такого прояву уваги. Вона ще досі не вірила в те, що такий чоловік, як Денис щиро закоханий в неї. Він допоміг їй вилікувати маму від алкоголізму, оплативши їй лікування десь у Швейцарії. Шкода, з татом такий трюк не пройшов, але Романовський каже, що і це вирішиться з часом. Просто тато Катаріни, за його словами, не досяг ще дна, від якого можна буде відштовхнутися. Але дуже скоро це станеться і вони, звісно, протягнуть йому руку допомоги. І Катаріна йому вірила.

— Розійди-ись! — Михасик розсікав по будинку на самокаті. Він вже не міг дочекатися, коли прийде Новий рік, і він отримає подарунки від Святого Миколая.

— Іди сюди, бандите, — намагався зловити хлопчика Максим.

Так-так, інвалідний візок залишився в минулому. Макс вже міг навіть бігати. Слава Богу, київські спеціалісти швидко поставили його на ноги. І тепер він був найщасливішою людиною у світі. Ну, майже. Однієї деталі не вистачало, щоб все було ідеально.

Максим зловив невпинного Михасика і почав його лоскотати, коли у кімнату зайшла його Соня. Він на кілька секунд вкотре на ній залип. Вони вже більше як рік разом, а йому й досі інколи не віриться, що ця шикарна жінка — його.

— Давайте швидше за стіл, через кілька хвилин Новий Рік! — поквапила вона.

Друзі сіли за стіл, щоб провести минулий рік. Їм було за що бути йому вдячними. Чого був тільки вартий запуск готельного етнокомплексу під Києвом, який мав феноменальний успіх? А тепер вони були готові зустрічати Новий рік. Кожен у тій кімнаті, сподівався, що він принесе їм лише щастя та приємні новини.

Коли куранти пробили північ, всі почали радісно вигукувати:

—З Новим Роком!  З Новим щастям!

Дзвін келихів та гучний сміх заполонили кімнату. А потім настав час дарувати подарунки.

Михасик отримав довгоочікуваний набір лего та машинку на радіокеруванні. Довлатов ощасливив Лару ключами від нового автомобіля, пожартувавши, що її пежо вже їй замале. За це, звісно, отримав на горіхи. Але, по правді, Лара була в захваті від подарунка. Денис отримав від жінки новий телефон.

Романовський презентував Катаріні путівку на двох у Занзібар. Їх чекає романтична подоріж. Ката ж порадувала Дениса ексклюзивним браслетом відомого бренду, на якому було гравіювання: “Я завжди поруч”.

А Макс… Макс взяв Соню за руку, опустився на одне коліно і простягнув їй невеличку оксамитову коробочку. У ній, звісно, була обручка з величезним діамантом.

— Соню, я не дуже вмію гарно говорити… Але… Ви з Михасиком стали моєю сім'єю. Заради вас я готовий зробити усе на світі. Я дуже хочу, щоб ви були щасливими. Я кохаю тебе більше за життя! Виходь за мене заміж!

У Соні в очах заблищали сльози від щастя.

— Звісно! Звісно я вийду за тебе!

Макс швидко піднявся, обхопив Соню обома руками і закружляв навколо себе.

— Ти ніколи про це не пожалкуєш, — шепотів їй на вушко.

— А в мене теж для тебе є подарунок, — усміхнулася Соня, коли хлопець опустив її на підлогу. Дівчина простягнула Максу невеличку білу коробочку.

— Відкрий, — попросила.

Макс відкрив коробку. Глянув всередину, потім, ніби не вірячи своїм очам, подивився на Соню. Потім знову в коробку. Знову на Соню.

— Я правильно розумію, ти… — хлопець почав запинатися від емоцій.

— Так! Максе, у нас буде дитина! — вигукнула Соня.

— Ур-ра! — заволав з усієї сили хлопець.

Реакція Макса була така яскрава, немов він щойно зірвав джекпот!

Їхні друзі теж радісно кричали, улюлюкали і вигукували привітання. Соня сміялася з їхньої шаленої реакції.

— Михасю, ти чув? — підняв Макс хлопчика на руки, — у тебе буде братик!