Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Ооо, Настюха, - радісно кинувшись до подруги, Марія відразу ж всучила їй пластиковий стаканчик із спиртним, судячи по запаху.

- Та зажди ти. - Настя повернула стакан назад, підійшла до Роми і вручила картонну коробку з віскі. - Без подарунка на день народження не ходять. Тому ось, будь здоровий.

Хлопець розсміявся, покрутивши в руках коробку, і присвиснув.

- Ось я зараз яяяк оздоровлюся, - тепер вже реготали всі.

- Для оздоровлення вистачає п'ятидесяти грамів, - підмітила Настя, помічаючи блиск в очах Роми.

- Нууу що ж це за оздоровлення? Не піде. У мене організм погано вітаміни поглинає. Йому треба разів в п'ять більше, - і, підморгнувши Насті, повернувся до мангалу, щоб перевернути шампура з м'ясом. - Знайомся, це Жора і Гліб. Мої друзі, - представив дівчині хлопців кивком голови. - А це Настя. Прекрасна дружина продюсера Стаса, Віктора.

- Привіт, - ввічливо привіталася дівчина і додала, - Я, напевно, піду, Ром.

- В якому сенсі? Ти ж тільки прийшла, - здивовано подивився на неї друг Стаса.

- Я тільки привітати! Це від мене і від Віті.

- Так, Настя, пішли, поговоримо! - Машка схопила Настю за лікоть і потягнула в сторону альтанки. - Куди ти зібралася?

- Додому, Маша! - зі злістю прошипіла дівчина, відійшовши на достатню відстань. - Ти куди мене притягла взагалі? Що це? Голі дівчата, обкурені пацани малолітні. Ти сама що тут робиш?

Маша тільки очі закотила.

- Яка різниця де відпочивати? Ти ж шашлики їсти приїхала, а не спілкуватися з ними.

- Маш, ти губишся трохи. Скільки тобі років? І їм?

- Я не парюся з цього приводу. Мені весело.

- А мені ні.

- Тому що ти не вмієш веселитися. А ти спробуй розслабитися! - подруга схопила Настю за руку і заскиглила, як дитина. - Ну, залииишся. Вдома все - одно нудно. Вітя поїхав, ти казала. А так хоч поговоримо. Шашлики з'їси і поїдеш. Від тридцяти хвилин від тебе не убуде. А я хоч не буду спілкуватися з цими п'яними дурними малолітніми. - Настя очі від подиву відчинила.

- Так навіщо ти тут?

- Ну, хлопці ж не дурні. Нормальні хлопці. З ними цікаво.

 Маша як завжди. Одні хлопці на розумі. Тільки відколи вона скотилася від бізнесменів до музикантів? Шумно видихнувши, Настя обернулася на компанію, що крутилася біля мангалу. Запах стояв неймовірний. Такий прям занурюючий в минуле.

- Я вб'ю тебе, - похитавши головою, вона визнала поразку. Швидше на користь голодного шлунка.

- Аааа. - закричала Марія і накинулася на неї з обіймами. - Можеш ні з ким не спілкуватися, тільки зі мною. - а потім схопила стаканчик з великого декоративного каменю та вручила їй.

- Це що? - потягнувши носом над ним, Настя скривилася. - Ні, дякую, я краще кави.

- Ща оформимо в кращому вигляді, - і подруга юркнула в будинок.

Зсередини зазвучала клубна музика, і почулися дівочі крики. Жах якийсь, подумала Настя.

- Настя, йди сюди, - покликав Рома, - все нормально?

- Так, спасибі, - підійшла до мангалу та ще раз обвела поглядом двір.

Стаса, ймовірно, на цьому святі життя не було, раз він до сих пір не дав про себе знати, тому, напевно, можна розслабитися. Це навіть краще, що він не тут, переконувала себе Настя. Вдихнути можна на повні груди, і уникнути чергової сутички.

- Як курси? - поцікавився Рома, коли вони залишилися вдвох, а решта пішли в будинок, рятуватися від комарів або приєднуватися до танцюючих дівчат.

- Не погано. Матеріалу правда багато, потрібно встигати справлятися, але у мене виходить, - відповіла Настя, не відриваючи завороженого погляду від зоряного неба. Такого красивого. Ясного. Без жодної хмарини.

- Думаю, по-іншому і бути не може, - підбадьорив Рома. - Якщо що питай чого, допоможу чим зможу, я ж на факультеті міжнародного бізнесу вчуся.

Настя сховала в куточках губ посмішку. Хлопець навчається на третьому курсі і готовий вже поради давати. Але їй було приємно. З Ромою вони хоч і не особливо спілкувалися, але хлопець їй подобався. Світловолосий, невисокого зросту, він виявився легким в спілкуванні і таким бадьорим і енергійним, що кожен раз після спілкування з ним Настя відчувала себе перезарядженною.

- Дякую, обов'язково, - вдячно кивнула.

Рома покрутив ще пару раз шампура, а потім раптом крикнув в нікуди:

- Стас, думаю, готові вже. Можна нести.

У Насті дихання сперло, і серце перекид зробило, коли обернувшись, побачила, як з темряви альтанки виходить Стас. Вона й гадки не мала, що там хтось був. Це ж він всю розмову з Машею чув. За вухом сигарета, великі пальці рук зачеплені за кишені джинс з великими ланцюгами, а зверху біла футболка. Весь такий розслаблений, безтурботний.

- Привіт, - подивився на неї рівно і в будинок пішов.

Настя схопила склянку Роми і залпом її спустошила. Ось тобі і спокійний вечір. Долоні моментально спітніли. Метелики, яких намагалася задушити, здобули друге дихання, здіймаючи до горла від одного лише усвідомлення, що Стас тут. Дурна, сама собі брехала, переконуючи, що зраділа його відсутності.