Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 59.

В якийсь момент я навіть хотів припинити ці нездорові стосунки, але потім розумів, що навіть без такого я б здох.   

  

А потім побачив ЇЇ в клубі. Потім вона сама до мене підійшла. Сама поїхала до мене, трахалася так, немов в останній раз, а потім, блять, назвала мене Тео.  

  

І як, чорт візьми, я повинен був поводитися сьогодні, коли, здавалося б, я витрусив з неї всі думки про цього старого пердуна, а тепер, спостерігаючи за нею з боку, бачив, як вона тягла цього старигана до себе додому? І явно, блять, не чай попити.  

  

Усередині мене все в секунду закипіло. Сам не зрозумів, як опинився біля дверей її квартири, хоча навіть точно не знав де вона жила. Прослизнув у під'їзд, коли хтось із сусідів виходив, а потім просто діяв інтуїтивно. Застав їх удвох, близько один до одного. Вчасно перервав їх напружений інтим. Здавалося, ще трохи, і я б запізнився. Шию йому хотілося звернути навіть попри те, що Тео був мужиком не маленьким і вже точно дав би здачі, на відміну від попередніх її залицяльників.   

  

Дивився на те, як він стискає її у своїх руках і стискав зуби до скрипу. Адже я давав тобі час не на це, Олівія. Не на те, щоб ти встигла вдосталь натрахатися з іншими й потім порівнювати!   

  

Вона мене злила, допікала і водночас я розумів, що не скоїв жодного адекватного вчинку, щоб вона вважала мене врівноваженим. Але хіба я був винен у тому, що вона так діяла на мене? Мізки перетворювалися в кашу при погляді на неї, діяли тільки інстинкти.   

  

А щодо цього стерво, так за нею плакав пояс вірності й кляп згоди. Коли я зайшов, побачив, як її очі округлилися. Вона була шокована. Забоялася. От тільки чого? Мене? Моєї реакції? Тео? Його реакції?     

Намагалася мене виставити за двері, намагалася здаватися такою байдужою, а сама тряслася, що дратувало мене ще більше. Відчував себе ревнивим Отелло і, якби не поява Саванни, прибив би їх обох.   

  

І добре, що вона прийшла. Це змусило взяти себе в руки. З великими зусиллями, але згадав, що мені було далеко не вісімнадцять і те, як вирішувалися питання раніше, було вже не доречно. Дорослі й цивілізовані люди, ось хто ми були? 

  

Гаразд, Олівія, якщо ти хотіла пограти за такими правилами, то я готовий був поспостерігати за тим, що відбувається, тільки відразу дав зрозуміти, що підігравати не збираюся. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно