Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

Дівчина, прив'язана до стільця, задихалася. Її било ід тремтіння.

Гордій підскочив до неї, схопив за плечі, почав трясти. Прямо разом із стільцем. Але у Лолі так і не виходило зробити вдих.

- Дихай! – наказав, майже закричав. - Диха-ай, ну!!!

Від того, що чоловік репетував, як ненормальний, нічого не сталося. Очі дівчини закотилися. Тільки знову судоми. І ставало зрозуміло, що вона відключається.

Тоді чоловік розмахнувся і різко вдарив її по щоці.
Удар протверезив, дозволив виринути з істерики, ковтнути хоч трохи кисню. А потім ще... і ще...

- Отак, маленька. Давай, дихай!

Гордій швидко розв'язав дівчині руки, потім ноги. Постійно примовляючи:

- Дихай, моя гарна. Дихай, лялечка...

Весь цей час дівчина сиділа із заплющеними очима, судорожно хапаючи ротом повітря. Груди ходили ходуном.

Як тільки звільнив Лолу, чоловік схопив дівчину на руки і потяг на диван. Поклав на спину.

- Дівчинко моя. Лялечка. Дихай... - умовляв.

Потім, ніби схаменувшись, висмикнув з неї злощасний вібратор. Відкинув у куток, не вимкнувши. Як мерзенну жабу.

Лола, так і не розплющуючи очі, задихала спокійніше. Вона, як і раніше, була голою, тільки в панчохах. І озноб все ще продовжувався. Тому чоловік поліз у нижню скриньку комода, витягнув плед і вкрив її.

- Ось так, моя солодка. Дихай... - уже набагато спокійніше промовив у волосся.

Видно було, що Лола потроху приходить у норму. Губи із синюшних набувають звичайного кольору. Шкіра перестає бути мертвенно блідою.

Гордій ліг поряд, укутав не лише пледом, а й своїми обіймами.

Але Лола не відчувала цього. Вона зігрілася і поринула у блаженне тепло. У солодкий сон без сновидінь. Де не було ревнощів, зради коханого чоловіка, приниження та страждань. Не було ігор, сорому, гіркоти, бруду...