Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

Акція набору добровольців натрапила на Волині на великі труднощі. Тамошнє населення було національно неосвідомлене та не довіряло Австрії через її нелюдяний окупаційний режим. Крім цього згадані три старшини не мали ніяких майже помічників для переведення цього тяжкого завдання. Не зважаючи на це, УССтрільці вирішили викорнстати свій побут на Волині для зорганізування і переведення тут плянової культурно-освітньої і національно-освідомної праці. Це була велика ідея почати на території України, в найбільш занедбаній під оглядом національної свідомости області, піонерську місію національного освідомлення та розбудови громадського життя. Невдала акція набору добровольців відійшла на другий плян та вкінці її припинено, а на її місце приступлено до організації українського шкільництва на Волині.

З Коша УСС почали прибувати на Волинь до диспозиції трьох комісаріятів досвідчені громадські працівники, які пішли з новим, українським словом на волинські села, проповідували тут вперше живу українську визвольну ідею, будили народ, освідомляли його, ширили українське друковане слово, часописи, книжки, закладали товариства, хори, бібліотеки, а вкінці приступили до того найважнішого діла, до виховання нового, національно свідомого покоління, через закладання і ведення широкої сітки українських шкіл.

Першу українську школу на Волині засновано в Володимирі Волинськім на весні 1916 р. Протягом одного року існувало понад 50 шкіл, а в 1918 р. 150 шкіл. В процесі творення нових шкіл, включилися в учительську працю кільканадцять місцевих учителів.

Умови праці Комісаріятів УСС були дуже важкі, бо майже вся місцева адміністрація була в польських руках, вороже відносилась до акції організації українського шкільництва та перешкоджала її розвиткові. Також знищення багатьох сіл, нужда селян, брак учителів і шкільних будинків утруднювали працю. Кошти удержання майже усіх шкіл взяло на себе українське громадянство. Грошова збірка на ту ціль в Коші УСС давала місячно около 1200 корон. УССтрільці, що вчили в волинських школах, не одержували платні й жили тільки з невеликих вояцьких платень.

На Волині були УССтрільці також заступниками інтересів українського селянства, боронячи його перед надужиттями і сваволею мадярського вояцтва та австрійської жандармерії.

Душею і головним організатором цілої культурно-освітньої акції УСС на Волині був. чот. М.Саєвич. УССтрільці започаткували національне освідомлення волинського села. Праця УСС на Волині залишила по собі глибокий слід в історії національно-політичного відродження тої частини України.

Про національно-громадську працю УССтрільців на Наддніпрянщині буде мова пізніше.

Життя УСС-ів та їхня боротьба проти Московщини були все предметом особливої уваги та симпатії політичних емігрантів з Наддніпрянщини, що працювали тоді дуже активно і з великим успіхом для української справи – в Союзі Визволення України. Також в часі побуту УСС в Соснові над Стрипою, СВУ мав з ними близький зв'язок та в своїм органі пресовім присвятив їм в тім часі низку основних статтей, у яких знову з великим захопленням висловлено глибокі сподівання та надії, покладені на УСС. Тоді вперше названо їх виразно українською армією, що у тій великій війні бореться за українську державну незалесжність.

В статті п. з. «У другий Святий Вечір» написано:[113]

«Ми всі без огляду на кордони, на партії вдивилися в одно світло, що являється зорею нашої кращої будучности, наших сподівань, нашої мети, котрої так потребуємо, як риба води – в Українськцх Січовцх Стрільців.

Сцмволом чого являються вони, знаємо, ще більше відчуваємо. А зрозуміння й відчуття тої мети, задля якої вони сміливо глядять смерти в очі вказує нам кожному роботу для тої самої цілі… Як Українські Січові Стрільці значать сліди свого існування та своєї історії вчинками безприкладної геройськости й посвяти, так таким учинкам мусить відповідати пожертвовання українській справі цілої з'єдиненої української родини. Як наша славна, хоч невелика українська армія великими ділами зазначила присутність у великій війні…

Ми сьогодні сягаємо по нашу державну незалежність… Святом віри й надії є свято Христового Різдва. Сю віру й надію вливають у нас наші борці за українську державну незалежність – Українські Січові Стрільці».

Такі ж гарячі і повні віри думки висловлено з нагоди Шевченківської річниці в тім же часописі, називаючи чин Українських Січових Стрільців найкращим висловом соборної України – революційних ідей Шевченка.[114]

«І не буде добра на Україні доти, доки Дніпро не понесе з України ворожої крови, ворожою злою кров'ю не окропимо волі України, доки не матимемо спромоги в новій, вільній, соборній, незалежній Україні пом'янути незлим тихим словом того, що проголосив протимосковську політичну думку.

І в тім може найбільша заслуга Шевченка, що він запалив нас до боротьби за конечну потребу незалежної України, найкращий вислів чого дала соборна Україна в сотворенню Українських Січових Стрільців».

УССтрілецтво вірило в щирість і правдивість тих слів. Воно все вважало себе військом соборної України, бо так його довгі літа виховував Шевченко і Франко, якого пісню «Розвивайся ти високий дубе» воно змалку залюбки співало та глибоко в серце своє прийняло її останню строфу:

І коли тоді з уст братів наддніпрянців воно почуло ці слова признання та зрозуміння його ідеиних задумів, то це було великою підтримкою його та заохотою до дальших боїв і змагань. Це було почуття гордости вояка великої соборної української нації, яке вже за пару місяців повело УССтрілецтво на його найбільший, найкривавіший і переможний бій на Лисоні.

Під час постою УСС в Соснові настала зміна в команді полку УСС. На місце дотеперішнього команданта полку отам. Гриця Коссака, призначено нового команданта отам. Антона Вариводу, що прибув до Соснова в середині березня 1916 р.,