Читати книгу - "Гола економіка. Викриття нудної науки"

їм заборонити телеграф. Часом політичний процес вдається до дій, еквівалентних останньому, з причин, подібних до проблеми мохеру. Економічні вигоди від конкуренції величезні, однак вони розподіляються серед великої групи, а витрати менші, проте більш концентровані. В результаті майже не видно тих, хто отримує вигоду від творчої деструкції, а лузери шикуються до приймальні свого конгресмена в пошуках захисту, як зробив би кожен із нас, якби наші засоби для існування чи громада опинилися б під загрозою.

Це спостерігається в галузі міжнародної торгівлі. Торгівля — це добро для споживачів. Ми платимо менше за черевики, авто, електроніку, продукти й усе інше, що можна виробити краще або дешевше деінде у світі (або дешевше виробити у своїй країні завдяки міжнародній конкуренції). Наше життя покращується тисячами малих способів, що в сумі дають значний ефект. Оглядаючись на президентство Клінтона, колишній секретар Скарбниці Роберт Рубін відзначав: «Економічні вигоди від зменшення митних тарифів, про які ми домовлялися протягом останніх восьми років, є найсильнішим зменшенням податків за всю світову історію»[177].

Дешеве взуття тут, кращі телевізори там — цього, мабуть, недостатньо, щоб середньостатистична людина полетіла кудись і брала участь у марші на користь Світової організації торгівлі (СОТ). Водночас ті, на кого найбільш негативно вплинула глобалізація, мають значно потужнішу мотивацію. В одному відомому випадку AFL-CIO[178] та інші профспілки 1999 року відправили близько тридцяти тисяч своїх членів до Сіетла, щоб протестувати проти розширення СОТ. Зовнішнім приводом стало те, що профспілка була стурбована заробітками й умовами праці в країнах, що розвиваються. Нонсенс. AFL-CIO опікується американськими робочими місцями. Розширення торгівлі означає дешевші товари для мільйонів американців і втрату робочих місць та закриття заводів. Саме це мотивуватиме робітників марширувати вулицями, як це було багато разів в історії. Перші луддити були бандами англійських текстильних робітників, які руйнували обладнання для виробництва текстилю, протестуючи проти низьких заробітків і безробіття, зумовлених механізацією. Що, якби вони досягли своєї мети?

Врахуйте, що на початку XV століття Китай був значно більш просунутим технологічно порівняно із Заходом. Китай мав передові наукові знання, сільське господарство, техніку, навіть ветеринарну медицину. Китайці виплавляли залізо за двісті років до Різдва Христового, приблизно за п’ятнадцять століть до європейців. Однак Промислова революція сталася в Європі, а китайська цивілізація занепала. Чому? Одна історична інтерпретація вважає, що китайські еліти більше цінували стабільність, ніж прогрес. У результаті лідери блокували радикальні суспільні зміни, які зробили можливою Промислову революцію. Наприклад, у XV столітті лідери Китаю заборонили морські торговельні подорожі, задушивши торгівлю, а також економічний розвиток, відкриття й суспільні зміни, що супроводжують їх.

Ми створили деякі інститути, що допомагають благу більшості превалювати над вузькими (якщо розуміти у вищому сенсі) інтересами. Наприклад, президент часто прагнутиме до «швидкого схвалення» Конгресом, коли адміністрація веде переговори щодо міжнародних торговельних угод. Конгрес усе ж повинен ратифікувати кожну досягнуту угоду, однак лише прямим голосуванням. Нормальний процес, коли законодавці можуть робити доповнення, скасований. Логіка полягає в тому, що законодавцям не надається можливість вихолощувати угоду, виділяючи окремі галузі: торговельна угода, що встановлює захист для кількох особливих інтересів у кожному районі, — це взагалі не торговельна угода. Процес швидкого схвалення підганяє політиків, які забалакують вільну торгівлю, приміряючи її на себе.

Піддана несправедливій критиці Світова організація торгівлі насправді є міжнародною версією процесу швидкого схвалення. Вести переговори про зниження торговельних бар’єрів між багатьма країнами, кожна з яких має повно своїх груп інтересів, — монументальне завдання. СОТ робить цей процес політично більш керованим, визначаючи, що країни повинні робити, аби приєднатися до неї: відкрити ринки, скасувати субсидії, скоротити митні тарифи тощо. Це ціна членства. Країни, які погодились із цим, отримують доступ до ринків усіх членів організації, а це величезний пряник, що стимулює політиків казати «ні» мохеровим фермерам світу.

Зменшити політикам відпустку. Наприкінці 2000 року розпочалася моя багатообіцяюча політична кар’єра. Мене обрали головою громадської організації Seminary Townhouse Association[179]. (Мабуть, «обрали» надто сильно сказано: попередній голова, залишаючи посаду, запитав, чи візьмуся я за це, а я був надто наївним, щоб сказати «ні».) Приблизно в цей час Управління громадського транспорту Чикаго (СТА) оголосило про плани розширити мережу надземної залізниці й збудувати станцію дуже близько до наших будинків. Запропоноване розширення привело б нашу станцію у відповідність із Законом про американців з інвалідністю і дало б змогу СТА перевозити більше пасажирів. Це також перемістило б рейки надземки (разом із відповідним шумом) на десять метрів ближче до наших будинків. Коротше кажучи, цей план був хороший для громадського транспорту Чикаго і поганий для нашої асоціації таунхаусів. Під моїм чуйним керівництвом ми писали листи, проводили збори, консультувалися з архітекторами, подали альтернативні плани (деякі з них потребували б конфіскації й знесення будинків у іншому місці нашого району). Врешті-решт Фуллертон-авеню отримала нову станцію надземки, однак лише після того, як ми зробили все, що було в наших силах, аби зруйнувати цей проект.

Так, пані та панове, ми є група з особливими інтересами. Усі ми. Ви можете не вирощувати ангорських кіз (джерело мохеру), ви можете не вирощувати зернові (сировину для етанолу). Однак ви є частиною певної групи, та навіть багатьох груп, що мають унікальні інтереси: професійні, етнічні, демографічні, місцеві, галузеві, регіональні. Як каже стара приповідка: «Те, за що ви стоїте, визначається тим, де ви сидите». Легко проголошувати, що політики повинні діяти правильно. Відоме старе кліше щодо важких рішень має сенс. Правильні дії — ухвалення рішень, що приносять нації більше вигоди, ніж втрат, — не змусять людей підхопитися і палко їх вітати. Значно імовірніше, що та більшість, якій ви принесли вигоду, навряд чи це помітить, а от мала група, що зазнала втрат, закидає ваш автомобіль помідорами.

2008 року моя малоперспективна політична кар’єра стала цікавішою (хоча й не обов’язково більш перспективною). Президент Обама призначив конгресмена Рама Емануеля главою своєї адміністрації, внаслідок чого утворилася дірка в П’ятому окрузі Конгресу в Іллінойсі. Це мій округ у виборах до Конгресу, і я разом з іще більш ніж двадцятьма кандидатами вирішив поборотися на спеціальних виборах за це місце. (Нашу кампанію не треба плутати з вакантним місцем сенатора від Іллінойсу, яке колишній губернатор Род Блаґоєвич намагався продати.) Я міркував, що, коли вже зібрався писати книжки на зразок цієї, щоб критикувати публічні політики, то мені потрібно вийти на ринг замість того, щоб кидати камінці зі сторони. (Просто для відома — я виступав проти субсидій на етанол, а це відносно безглузда позиція, враховуючи, що П’ятий виборчий округ до