Читати книгу - "Ваші пальці пахнуть ладаном"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Віра Василівна любила театр, любила мистецтво і проводила час або за читанням книг з питань мистецтва, або вертілася в колі акторів, літераторів, художників і часто бувала в клубі «Алтарь». На одному з таких вечорів її познайомили з представником кінофабрики Ханжонкова Туркіним та режисером тієї фабрики Євгенієм Францевичем Бауером…
Туркін і Бауер запропонували Вірі Василівні приїхати на кінофабрику, щоб зняти її крупним планом, а після вдалої проби зніматися в картині «Песнь торжествующей любви» за Тургенєвим… після першої картини, яка пройшла з великим успіхом, Вірі Василівні запропонували підписати контракт відразу на три роки.
Йшов 1914-й. Вірі Холодній виповнився двадцять один рік…»
І все ж, як і нині пише преса – охоча й жадібна до сенсацій, – «найтрепетніша алюзія Віри Холодної – історія її романтичних стосунків з Олександром Вертинським. Він пізніше тонко містифікував цю тему свого життя. Вперше відвідавши Віру Холодну, вже тоді знамениту, він закохався у неї. І вона прониклась до нього платонічним почуттям. В історії з Вертинським (як і з іншими поклонниками) актрису приваблювала неможлива можливість любові…»
Інший дослідник сьогодні делікатно свідчить: напевне ж Олександр Миколайович був закоханий у неї. Але не більше того, адже вона була дивною істотою…
До самого кінця свого трагічного життя вона кохала чоловіка і була йому вірною. Хоча людський поговір приписував їй мало не десятки романів. У неї були напропале закохані красені-актори, відомі поети. По Москві ходили чутки, що її коханцем нібито був сам Станіславський, який її закликав облишити «это пустое кино» і перейти у трупу його театру. І все ж для королеви німого кіно створити своєю уявою любов (черговий роман), пережити його, було значно цікавіше, як зав’язати щось у реальному житті.
Вважається, що до числа таких придуманих романів і належать її відносини з Олександром Вертинським, який справді любив актрису й обожнював її.[5]
Все коротке життя Віру Холодну оточували тайни і легенди: її називали навіть коханкою Мішки Япончика, знаменитого одеського бандита тих років! Клялися й божилися, що вона… французька шпигунка. Навіть після смерті Холодної у її загибелі звинувачували французького посланника Енно, який нібито прислав своїй невірній коханці отруєні лілії.
Фільми з її участю приносили фантастичні прибутки.
Її слава була неймовірна.
Поети Срібного віку присвячували їй романси. Її називали то «капризной девчонкой», то «саксонской игрушкой», то «мадонной из мрамора». Але вона ніколи не була безвольною чи вередливою – вона одна утримувала велику родину і була для близьких підтримкою і опорою.
А поклонники… Її завжди і всюди оточувала юрба поклонників, адже у неї закохувалися всі, з ким вона мала якісь стосунки.
Але найвідоміший її роман все ж таки з ним, з Олександром Вертинським…
Частина третя
«Успех исключительно оглушительный, в стиле недавних взрывов…»
«И глаза ее, огромные, бездонные, с длинными ресницами, так хорошо знакомые нам по кинофильмам с ней, расширяются в испуге…»
І вся Росія була у неї закохана…
Як підкоряти вершини бізнесу, музики, кіно, спорту…
Такі чи подібні заголовки час од часу з’являлися на сторінках популярних видань, і прочитати такі матеріали справді цікаво. Бо справді цікаво отримати відповіді – як? Вчора, приміром, ти був (була) нікому невідомий (невідома), а сьогодні ти вже знаний музика, кіноартист-піарщик, бізнесмен – багатий, популярний, везучий, і твоє ім’я у всіх на слуху.
Як і твої статки, що наче звалилися на тебе з благословенних небес невідомо за які-такі заслуги.
Фокус? Чи тобі просто повезло? Але чому тоді цей фокус не вдається всім іншим бажаючим підкорити захмарні вершини і стати так званою публічною людиною? Чи везіння приходить не до всіх?
Ось одне з видань взяло інтерв’ю з тими, хто із грязі пробився, як кажуть, у князі, хто вчора був Попелюшкою – в спідниці чи в штанях, – а сьогодні вже, дивись, – принц, принцеса.
І всі кидаються читати. З надією, що ті новоспечені принцеси і князі, які вибралися з грязі, повідають їм таємниці (секрети), як це здійснити.
І взагалі, чи можливо в наш час опинитися на горі, якщо ти не син чи дочка Рокфеллера?
Проводять онлайн-конференції, куди запрошують їх, успішних вискочок: які ледь чи не схопили самого Бога за броду.
А секретів (таємниць, загадок і т. д., і т. п.), виявляється, і немає. Себто вони є – секрети, таємниці, – але всім вони водночас і добре відомі. Ось кілька зізнань – будемо вважати, щиросердних, – від успішних.
«Головне – упевненість у собі!» Гм… Не бозна-яке відкриття.
«Ніхто з успішних у містику не вірить. Всі впевнені: треба виключно покладатися на самого себе, а не на дядю чи на якусь «волохату руку», чи на вищі сили…»
«Важко здобути перший мільйон, а потім справи підуть легше: перший мільйон принесе другий мільйон і т. д., і т. п.».
«Особливого секрету, як отримати перемогу, у мене немає, – зізнається олімпійська чемпіонка з фехтування. – Амулетів і талісманів не маю. Головне – виспатися перед вирішальним боєм…»
Гм… Дехто це постійно робить – спить-висипляється, але лаври чемпіона йому чомусь і не світять.
«Упевненість у своїх силах».
«Треба із задоволенням робити те, що тобі подобається».
«Треба мати мету і її домагатися. Адже завжди є до чого пориватися».
«Треба просто дуже сильно хотіти, але не просто хотіти, а ще й діяти і працювати над собою. Треба мати сильний характер і вміти тримати удар, і взагалі, витримувати будь-які випробування».
«Думаю, що в першу чергу потрібна удача. Є такий вислів: «Випадок – це псевдонім Бога, якщо Він не хоче підписуватися своїм ім’ям» – о, це вже щось».
«Не треба сидіти склавши руки і чекати коло моря погоди. Треба працювати, вчитися і пізнавати нове».
(Удача особливо необхідна в письменстві. Знаю талановитих літераторів, які нікому невідомі, бо не мають удачі, і знаю посередніх літераторів, чиї імена
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ваші пальці пахнуть ладаном», після закриття браузера.
