Читати книгу - "Данина Каталонії"

битву й виженуть зі своєї країни всіх до одного іноземців — німців, росіян, італійців. Ця війна, в якій я зіграв мізерну роль, залишила у пам’яті переважно жахливі спогади, але я щасливий, що все ж там був. Якщо озиратися на лихо такого масштабу, — хай би чим закінчилася ця війна, це все одно лихо, — навіть якщо не брати до уваги бійні та фізичних страждань, результатом не конче має бути розчарування і цинізм. Насправді цей досвід тільки зміцнив мою віру в існування хороших людей. Сподіваюсь, моя оповідь не надто спотворює дійсність. Мені здається, ніхто не може бути цілком безстороннім, правдивим, об’єктивним, описуючи такі події. Важко бути впевненим у чомусь, окрім того, що бачив на власні очі, хочеш ти чого чи ні, але розповідь виходить пристрасною. Якщо я не казав цього раніше, то дозвольте зараз це зробити: не забувайте про мою упередженість, помилки у трактуванні фактів, викривлення, зумовлені тим, що я бачив події лише з одного боку. Не забувайте цього, коли читатимете будь-яку іншу книжку про цей період іспанської війни.

Через постійне відчуття, що ми мусимо щось робити, хоч насправді нічого не могли вдіяти, ми покинули Банюл раніше, ніж збиралися. З кожним кілометром на північ Франції все довкола ставало зеленішим й м’якшим. Ми покидали гори і вино, наближаючись до луків та в’язів. Коли я їхав до Іспанії через Париж, все видавалося мені сумним, місто кардинально відрізнялось від Парижа, який я знав вісім років тому, коли життя коштувало дешевше, а про Гітлера ніхто не знав. Добра половина кав’ярень, в яких я раніше бував, була зачинена через брак відвідувачів, усі говорили лише про здирницькі ціни та страх війни. Тепер же, після бідної Іспанії, Париж видавався мені веселим і заможним. Саме у розпалі була Всесвітня виставка, але ми вирішили її не відвідувати.

А ось і Англія — східна Англія — мабуть, найбільш гладенький, рівний, прилизаний краєвид на світі. Тут важко повірити, особливо якщо ви приходите до тями після морської хвороби на велюрових подушках у потязі, що десь на цій землі справді щось відбувається. Землетруси в Японії, голод у Китаї, революції в Мексиці? Не переймайтеся, завтра на сходах стоятиме молоко, у п’ятницю вийде «Нью Стейтсмен». Промислові міста далеко, кіптява й страждання залишилися десь за обрієм. Тут була Англія, яку я знав із самого дитинства: зарослі польовими квітами залізничні насипи, широкі луки, на яких задумливо пасуться великі лискучі коні, тихо течуть повільні потічки, а навколо них верби, зелені крона в’язів, кущі осоту в садках, а потім неозорі хащі Лондона, баржі на болотистій річці, знайомі вулиці, плакати, що оголошують про ігри у крокет та королівські весілля, чоловіки в котелках, голуби на Трафальгарській площі, червоні автобуси, поліцейські у синіх одностроях. Усе це спить глибоким, непробудним англійським сном, з якого можна прокинутись хіба від звуку вибухів бомб.

Джордж Орвелл　

/ George Orwell /

(1903-1950) - англійський письменник і публіцист, який став знаменитим завдяки найвідомішому роману в жанрі антиутопії «1984», де він змалював жахливе тоталітарне суспільство майбутнього.　

Проте у творчому доробку Орвелла є ще одна дуже важлива книжка - спогади письменника про його участь у громадянській війні в Іспанії. У певному сенсі ідеаліст, Джордж Орвелл, як і багато хто в ті часи, відгукнувся на заклик іспанського республіканського уряду допомогти у боротьбі проти генерала Франко. Але, прибувши до Іспанії і поступово занурюючись у місцеві події, а також безпосередньо беручи участь у військових діях, Орвелл розуміє, що не все так просто та однозначно, як може видатися збоку, а надто, якщо намагатися оцінювати перебіг громадянської війни в Іспанії, послуговуючись лише газетними статтями різного пропагандистського забарвлення. Якраз тоді Орвелл уперше зіштовхується з лицемірною і облудною пропагандою, якою Радянський Союз та його закордонні поплічники примудрилися обплутати увесь світ, він бачить, як радянська внутрішньопартійна колотнеча і боротьба за владу ширяться, виходять далеко за межі СРСР і зачіпають навіть далеку Іспанію, таким чином приводячи до поразки іспанську революцію і, врешті-решт, допомагаючи Франко здобути перемогу над республіканськими демократичними силами, які нібито підтримував СРСР.

Примітки

1

— Ти — італієць?

— Ні, — відповів я ламаною іспанською, — англієць. А ти?

— Італієць (прим, перекл.).

2

Робітнича партія марксистської єдності (Partit Obrer d’Unificació Marxista (POUM)) — (прим, перекл.).

3

Я вмію стріляти гвинтівка. Кулемет не вмію. Хочу навчитись. Коли ми вчитись? (прим, перекл.).

4

Завтра (ісп.). (прим. ред.).

5

Песета — іспанська грошова одиниця, що була в обігу до 2002 року (прим. ред.).

6

Хай живе РПМЄ! Фашисти — боягузи! (прим. перекл.).

7

Об’єднана соціалістична партія Каталонії (прим. перекл.).

8

Виправлення, знайдене в записах Джорджа Орвелла вже після його смерті: «Зараз я не певен, що колись бачив, щоб фашисти вивішували республіканський прапор, хоча думаю, інколи вони так і робили, додаючи до нього невеличку свастику» (прим, упорядника оригінального видання).

9

НОА — неформальне об’єднання анархістів (прим. ред.).

10

Культура — прогрес. Ми — непереможні (прим. перекл.).

11

Сміливий, мужній (прим. перекл.).

12

Стій! Каталонія! (прим. перекл.).

13

Лейбористська партія (прим. перекл.).

14

Фашисти — боягузи! Хай живе Іспанія! Хай живе Франко! (прим. пер.).

15

Англійці, повертайтеся додому! Нам іноземці тут не потрібні! (прим. перекл.).

16

Федерація анархістів Іберії (Federación Anarquista Ibérica, FAI — ісп.) (прим. ред.).

17

Національна конфедерація праці (Confederación Nacional del Trabajo, CNT — ісп.) (прим. ред.).

18

Всезагальний союз трудящих (Union General de Trabajadores, UGT — ісп.) (прим. ред.).

19

Комуністична молодь Іберії (Juventud Comun’rsta Ibérica, JCI — ісп.) (прим. ред.).

20

Об’єднана соціалістична молодь (Juventudes Socialistas Unificadas, JSU