Читати книгу - "Королева острова Мрій. Чужі береги, Олена Гриб"

– Дивись уважно. – Арахлона сіла біля мене, і крижаний подих її «бульбашки лихоліття» вдарив у обличчя, струснув ґрунтовно, вбив змучений уку-ука мозок на його законне місце. Судячи з відчуттів, кувалдою. – Це знак. – Чаклунка піднесла до моїх очей аркуш паперу з простеньким геометричним малюнком. – Нанеси знак на морячка та тих, кого хочеш врятувати. Я заберу їх до себе і подбаю про них, даю слово.

– Хвилинку… Голова болить… Важко запам’ятати… Зачекайте, я запишу…

Вона дивилася на мене як на абсолютну і безнадійну дурепу, а я дряпала чиєюсь гострою на місці зламу кісткою чаклунський знак на своєму передпліччі і ледве стримувала веселощі на межі зі сказом.

– Правильно? – Я поспішала, щоб розібратися з усім цим, перш ніж пальці оніміють від холоду.

Арахлона переможно посміхнулася.

– Гарна дівчинка… Люблю таких слухняних. А тепер іди і врятуй своїх друзів!

– Іду, – прошепотіла я, підводячись. – Голова болить… Стривайте…

– Не поспішай, маленька моя. Обережніше. – Чаклунка сяяла від самовдоволення. – Ти потрібна мені цілою і неушкодженою.

– В цьому наші бажання збігаються…

– Що? Говори голосніше, сонечку. Я не можу наблизитися до тебе, не обморозивши.

– Угу.

Я зробила крок до неї. Мутні стінки штучного світу колихнулися, але пропустили мене без опору, спасибі знаку переміщення.

– Ой, не туди, – сказала я, безглуздо скалячись, і всадила Арахлоні кулю в серце, добре що стрілянина по людях завжди давалася мені легко, а анатомію я знала не менше, ніж ілюстратор анатомічного атласу з лікарні Ламбе на Аєрських островах. – А, ні. Туди.

І, хоч убийте, я жодної секунди не відчувала жалю.