Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Луна прокинулась після затяжного сну і на повні груди вдихнула повітря, наповнене ароматами прянощів та трав. Вона не піднімаючи голови і не видаючи руху і пальцем, обвела очима частину кімнати, в якій вона знаходилась. Білосніжні стіни і стеля були прикрашені ліпкою та срібними малюнками, в яких розповідалась історія Місячної долини. Сакральна кімната спочинку світлих магів ніяк не змінилась з того часу як світла принцеса була тут в останнє. Здогадавшись, що її саму поховали, Луна зробила висновок, що ті сноведіння які вона бачила не були сноведіннями.
Якщо її здогад був вірним, то вона зачинена в сакральній кімнаті і відвідують її раз на сонцестояння і раз на нічний хід місяця. Луна зітхнула і обережно підвелась на ліктях, дозволяючи собі оцінити кволість своїх мязів та можливості нерухомого тіла. Слабкість була передбачувано-руйнівною. Світла принцеса не змогла втримати рівновагу і впала на мяку перину, прийнявши попереднє положення.
Істинну жрицю Блакитного Світла навчали методам самоконтролю та самофіксації за допомогою концентрації своєї сили, тому другою спробою підвестись стала медитація. Луна сконцентрувала силу свого Світла в центрі грудей і видихаючи відпустила її по венах, дозволяючи собі відчувати пальці рук і ніг. Лише тоді вона знов спробувала підвестись з ліжка і їй це вдалось.
Та коли світла принцеса сіла на ліжку, а волосся спало на плечі і накрило дивного сіруватого кольору шкіру її рук, вона побачила руйнуючі зміни своєї зовнішності. Білосніжне волосся вже не було тим дивовижно-шовковистим як раніше і мало сріблясто-сивий відтінок, нагадуючи волосся старечих жінок. Кольори в її очах, які повинні були бути яскравими посірили, все на що дивилась Луна змінилось.
Світла принцеса обережно злізла з ліжка і підійшла до кришталевого столу у вигляді зірки, який був розташований у центрі кімнати. Вона подивилась на кришталь і побачила своє відзеркалення, а головне побачила свої сірі майже бездушні очі. Її бліді майже синюшні губи були складені в одну лінію, а під очами зявились темні кола. Луна торкнулася нижньої повіки лівою рукою і з кінчиків її пальців зірвалось блакитне світло, яке в одну мить виправило недоречний темний колір на тілі світлої.
Луна ще кілька хвилин не могла відвести очей від свого відзеркалення, і врешті задовольнивши свою зацікавленність, пішла до виходу. Двері на її подив були легенько причинені, тому світла принцеса без особливих зусиль змогла покинути сакральне місце храму Місячної долини. Вона вийшла в коридор, який зєднував сакральні приміщення храму Світла з Білим замком і повільно пішла до тронного залу.
Ті, хто першими побачили ожившу світлу принцесу не могли видати жодного звуку і мовчки опускались перед нею на коліна. Ассасини, жриці, охорона та прислуга буквально втрачали дар мови і в більшості своїй не могли стримати сліз радості та полегшення. Вони посміхались своїй принцесі, хоча і не впізнавали в ній ту світлу, якою вона колись була. Тепер це була сіра принцеса з холодним поглядом і відлякуючою аурою.
У тронному залі Білого замку проходила нарада монарших осіб Світлої імперії та представників інших рас та королівст, включно з представниками Темної імперії. Коли до зали увійшла оживша принцеса, усі присутні замовкли на півслові, повідкривавши роти від здивування і невіри у реальність того, що вони бачать. Тиша була настільки гучною, що окрім легких кроків Луни, не було чутно інших звуків.
– Луна. – видихнув Арфір, зійшовши з імператорського трону. Він швидко підійшов до своєї сестри і обійняв її, не стримуючи себе етикетом консервативності світлих. – Світлого Життя, сестро.
– Де імператор? – прохолодно запитала Луна, не відчувши жодної емоції від обіймів донедавна рідної їй людини.
Холодний тон та бездушність молодшої сестри не оминули уваги Арфіра, але він не мав наміру розпитувати Луну про таку поведінку на очах у десятків гостей імперії. Світлий принц стримано посміхнувся і підвів сестру до її тронного місця. Коли принцеса сіла на лаву, на якій вона багато разів ділила місце з братом та батьком, її старший брат сів на місце імператора і покликав до себе радника.
– Світлого Життя, ясно..., – почали вигукувати гості Світлої імперії та замовкали на останньому слові, адже не знали як саме звертатися до принцеси, яка вже не була біловолосою і пройшла обряд повязання з Місячною долиною.
– Тепер ні в кого не має бути сумніву, що Світла імперія повернула свої сили і зможе продовжити існування повноцінно. – відказав Арфір. – Наша верховна жриця Світла жива і здорова. Вона прокинулась від вічного сну і повернула надію усім світлим.
– Як нам звертатись до принцеси, найсвітліший? – запитав представник Пустельних земель, приклонивши голову при зверненні до імператора.
– Як і раніше. – видихнув Арфір, перевівши погляд на свою сестру, яка дивно поводилась. Луна розглядала все довкола, акцентуючи увагу на деяких з темних гостях, так як не дозволено за етикетом світлих. – Якщо будуть якісь зміни, ми сповістимо про це.
– Чи повернеться ясносвітла до Темної імперії? – запитав невисокий чоловік в чорному камзолі, – Чи буде Світла імперія дотримуватись договору про заручини? 
Запитання від представника Темної імперії нікому не здалось занадто відвертим та провокуючим. Усі присутні і самі воліли дізнатись про це і уважно дивились на чинного молодого імператора, який прийняв повноваження одразу після того як його батько був знесилений раптовою смертю світлої принцеси. Від того злощасного дня пройшло вже три роки, а імператор Фірар так і не повернувся до здорового глузду і жодного разу не вимовив і слова.
Арфір ще при правлінні свого батька зарекомендував себе з хорошої сторони і був обраний таємним голосуванням вельмож на місце імператора Світлої імперії, як тільки було доведено неможливість старого імператора повернутись до своїх обовязків. Старший син Фірара Ауріель третього був патріотом своєї імперії і консервативним у своїх поглядах, хоча і вмів вбачати у міжрасових відносинах необхідність.
За ці три роки Світла імперія втратила свої позиції першості, та все ж продовжувала захищати свою віру і свої землі, не забуваючи допомагати усім нужденним і дотримувалась домовленностей у спільному протистоянні проти монстрів та Відступників. Останні не одноразово проводили напади на Білий замок у спробі проникнути до Місячної долини і знищити її та все Світло сконцетроване в ній.
– Чи є в тому сенс? – риторично перепитав Арфір. – Наша Луна лишень прокинулась. Їй як і всім нам потрібен час для повернення до життя, яке було До. За кілька тижнів ми офіційно повідомимо про наше рішення. Не потрібно підштовхувати нас до прийняття життєвоважливого, – молодий імператор не встиг завершити своєї думки, адже слово взяла сама Луна, про яку йшлося в розмові.
– Імперія Світла не буде нічого нікому доводити. – холодно і досить цинічно говорила сіра принцеса. – Нам не потрібні звязки з темними, якщо ці звязки обмежують нашу свободу. Я не збираюсь бути лялькою в політичних іграх. Якщо хтось бажає віддати свою доньку в руки темних, ми подаруємо їй статус та геральдичні повноваження імперії, як для офіційної представниці.
– Луно, – звернувся Арфір, не впізнаючи своєї сестри.