Читати книгу - "Місто грішних душ, Ірина Кузьменко "

— Ну просто красуня року.

Почувши, як вхідні двері відчинилися, вийшла. У палаті стояв чоловік у білому халаті.

— Мене звати Олівер Рід. Як ви себе почуваєте?

Серена знизала плечима й присіла на ліжко.

— Голова болить. Нудить. Відчуваю слабкість.

— Міс Блек, вам потрібно пройти обстеження. Струс мозку — черепно-мозкова травма, може призвести до серйозних ускладнень. 

— Я розумію, — кивнула.

— Рекомендації в медичному листі, — він поклав документ на стіл. — У нашій лікарні ви здасте кров і пройдете рентгенографію і МРТ.

— У мене немає грошей, щоб оплатити обстеження.

— Міс Блек, всі процедури оплачені. 

— Лікарю Рід, ким оплачено? — вигнула брови Серена. — Невже моя сестра… оплатила?!

Лікар Рід захитав головою і, не відповідаючи на її питання, натомість промовив:

— За двадцять хвилин зайде медсестра й проведе вас.

— Дякую вам.

Серена ще кілька секунд сиділа на ліжку. Зрозуміло було, хто саме злив відео журналістам і хто, можливо, оплатив лікування. Ісаак Хантер. Чоловік за короткий проміжок часу ніби став її справжньою тінню. І від цієї думки стало не по собі. Навіщо вона йому? Питання, відповідь на яке мав лише Хантер. А їй лише залишається чекати.

Переодягнувшись, Серена причесала волосся. Гумки для волосся не було, тому вирішила заплести косу й перекинула її набік.

За двадцять хвилин, як і говорив лікар Рід, у палату зайшла медсестра. Вона була привітливою і, змірявши спочатку тиск, а він виявився низьким, промовила до дівчини, щоб йшла за нею.

— Лікар Рід приписав вам здати кров із вени, потім призначив рентгенографію і МРТ. — Жінка оглянулася, і Серена кивнула. — На першому поверсі також є безкоштовна їдальня. Там ви зможете пообідати.

Серена не любила лікарні. У дитинстві вона часто хворіла, тому запам’ятала, як воно, коли своє дитинство проводиш у палаті з білими стінами. І за весь час, доки вона перебувала в лікарнях, її ніколи не приходив навідувати батько. Це ображало Серену. Вона не розуміла, чому до інших дітей приїздили батьки, а вона весь час була сама.

З думок вивів голос медсестри. Спочатку взяли кров із вени, а потім вони попрямували далі. Вже в іншому кабінеті медсестра дала халатик і сказала, щоб Серена йшла переодягнутися.

— Це, випадково, не донька прокурора Блека? — дівчина почула шепіт медсестр.

— Так. Всі в місті знають, що прокурор Блек покидьок. У дівчини легкий струс головного мозку. Не здивуюся, якщо це він винний в її стані.

Серена одягнула халат, який дала їй медсестра. Вийшовши з кабінки, удала, що не чула розмову жінок.

Всі процедури затягнулися довше, ніж вона очікувала. І Серена залишилася без сніданку. Однак вона хоча б трішки пораділа тому, що коли лікар Рід поглянув на обстеження рентгенографії і МРТ, то повідомив, що їй нічого не загрожує і потрібний відпочинок та дочекатися аналізів крові.

Повернувшись у палату, втомленою лягла на ліжко й заплющила очі. Шлунок гурчав. Голова ще більше почала боліти. Через втому та виснаження Серена не помітила, як провалилася в сон…

Почувши стукіт, Серена розплющила очі й, застогнавши, піднялася з ліжка. За вікном вже сутеніло й здалеку доносився грім. У палату зайшла медсестра. Вона тримала в руках тацю з їжею. Жінка привіталася й, поставивши на стіл тацю, витягнула з кишені мобільний телефон і передала його Серені.

— Тільки нікому не говоріть, будь ласка, — прошепотіла.

— Хто вам дав мобільний телефон? — примружилася.

— Містер не представився, — жінка опустила погляд.

— Можу лише здогадуватися, як звати того містера, — зітхнула Серена.

Їжа була настільки ароматною, що дівчина глитнула, і шлунок знову почав неприємно нити. Подякувавши медсестрі, сіла за стіл і з апетитом почала їсти.

Взявши мобільний телефон, побачила лише єдиний номер у записній книжці. І був він Ісаака Хантера. Серена не здивувалася. Зайшовши в інтернет, почитала новини. Апетит зникнув, коли вона дізналася, що батька відпустили до з’ясування всіх обставин і відсторонили від посади. Враховуючи всі обставини, вона упевнена була, що скоро батько навідається в лікарню. І його дії можуть бути непередбачуваними.

Хвилювання накрило з потужною силою. Відчувши приступ нудоти, кинула телефон на підлогу й побігла в туалет. Шлунок спазмував. Було відчуття, що вона виплюне і його.

Через кілька хвилин, ледве піднявшись на ноги, вмила обличчя холодною водою і наново почистила зуби.

Двері палати з гуркотом відчинилися. Серена здригнулася всім тілом і, дотягнувшись до світла, вимкнула його й принишкла.

— Де вона? — почувши гнівний голос батька, закрила долонями вуста.

— Містере Блек, давайте спокійно поговоримо в моєму кабінеті.

— Лікарю Ріде, я заберу доньку! Негайно!

Блек озирнувся. Побачивши на столі їжу, примружився.