read-books.club » Сучасна проза » Зібрання творів у семи томах. Том 4. Повісті, Микола Васильович Гоголь 📚 - Українською

Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 4. Повісті, Микола Васильович Гоголь"

19
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Зібрання творів у семи томах. Том 4. Повісті" автора Микола Васильович Гоголь. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 59 60 61 ... 84
Перейти на сторінку:
розмін і ярмарок Європи! Як приголомшений, не в силі зібрати себе, пішов він по вулицях, що пересипалися всяким народом і були покреслені коліями рухливих омнібусів, вражаючись то виглядом кафе, яке виблискувало небаченим царським обладнанням, то знаменитими критими переходами, де оглушав його глухий шум декількох тисяч шумливих кроків суцільного, рухливого натовпу, який весь майже складався з молодих людей, і де осліплював його тремтливий блиск магазинів, осяюваних світлом, що падало крізь скляну стелю в галерею; то зупиняючись перед афішами, які мільйонами рябіли і впадали в очі, кричачи про двадцять чотири щоденні вистави та про безліч усяких музикальних концертів; то розгубившись, нарешті, зовсім, коли вся ця чарівна купа спалахнула ввечері при чарівному освітленні газу — всі будинки раптом стали прозорими, сильно засяявши знизу; вікна й стекла в магазинах, здавалося, зникли, пропали цілком, і все, що лежало всередині їх, залишилося просто серед вулиці безохоронно, виблискуючи й відбиваючись в заглибленні дзеркалами. «Ма quest'é una cosa divina!»[166] — повторював жвавий італієць.

І життя його потекло жваво, як тече життя багатьох парижан та юрми молодих чужоземців, що наїжджають до Парижа. О дев’ятій годині ранку, схопившись з постелі, він уже був у розкішному кафе з модними фресками за склом, із стелею, облитою золотом, з аркушами довгих журналів і газет, з благородним прислужником, який проходив повз відвідувачів, держачи чудовий срібний кофейник у руці. Там пив він із сибаритською насолодою своє жирне кофе з величезної чашки, ніжачись на еластичному, пругкому дивані та згадуючи про низенькі, темні італійські кафе з нечепурним ботегою[167], що ніс невимиті склянки. Потім брався він за читання колосальних журнальних аркушів, і згадував про жалюгідні журнальчики Італії, про який-небудь «Diario di Roma», «Il Pirato»[168] і такі інші, де були вміщені невинні політичні відомості й анекдоти мало не про Термопіли[169] та персидського царя Дарія[170]. Тут, навпаки, всюди видно було кипуче перо. Запитання на запитання, заперечення на заперечення — здавалося, кожен з усіх сил бундючився: той загрожував близькою зміною речей і провіщав зруйнування державі; кожний ледве помітний рух та дія камер[171] і міністерства розросталися в рух величезного розмаху між упертими партіями і майже одчайдушним криком чулися в журналах. Навіть страх відчував італієць, читаючи їх, думаючи, що завтра ж спалахне революція, неначе в чаду виходив з літературного кабінету, і тільки Париж зі своїми вулицями міг вивітрити в одну хвилину весь цей тягар. Його пурхливий блиск на всьому та строкатий рух, після цього важкого читання, здавалися чимсь схожим на легкі квітки, що збігли по урвищу безодні. В одну мить він переселявся весь на вулицю і робився подібно до всіх зівакою у всіх відношеннях. Він затримувався перед світлими, легкими продавицями, які тільки-но вступили в свою весну і якими були наповнені всі паризькі магазини, ніби сувора зовнішність мужчини була б непристойна і мигтіла б темною плямою з-поза цільних стекол. Він дивився, як заманливо ніжні тонкі руки, вимиті всякими милами, загортали папірці конфект, тимчасом як очі ясно й пильно втуплялися в прохожих, як рисувалася в іншому місці світловолоса голівка, мальовничо схилившись, опустивши довгі вії на сторінки модного роману, не бачачи, що навколо неї зібралася вже купа молоді, яка розглядає і її легку сніжну шийку і кожну волосинку на голові її, підслухує саме коливання грудей, утворене читанням. Він зупинявся і перед книжною крамницею, де, як павуки, темніли на слоновому папері чорні віньєтки, накидані розгонисто, згарячу, так що іноді й розібрати не можна було, що на них таке, і здавалися ієрогліфами чудні літери. Він стояв і перед машиною, яка сама займала весь магазин і ходила за дзеркальним склом, качаючи величезний вал, що розтирав шоколад. Він затримувався перед крамницями, де зупиняються цілими годинами паризькі крокодили, засунувши руки в кишені та роззявивши рота, де червонів у зелені величезний морський рак, надималася набита трюфелями індичка з лаконічним надписом: «300 її.», і миготіли золотистим пером та хвостами жовті й червоні риби в скляних вазах. Він гуляв і на широких бульварах, що велично проходять через весь тісний Париж, де серед міста стоять дерева у зріст шестиповерхових будинків, де на асфальтові тротуари сунула наїзна юрба та купа доморослих паризьких левів і тигрів, не завжди вірно відображених у повістях. І, надивившись вволю й досхочу, забирався він до ресторану, де вже давно сяяли газом дзеркальні стіни, відбиваючи в собі незчисленні юрми дам і мужчин, які гомоніли розмовами за маленькими столиками, розкиданими по залу. Після обіду вже він поспішав до театру, не знаючи тільки, який вибрати; в кожному з них своя знаменитість, в кожному свій автор, свій актор. Всюди новина. Там блищить водевіль, жвавий, пустотливий, як сам француз, новий кожного дня, що створювався весь у три хвилини дозвілля, смішив весь від початку до кінця, завдяки невичерпним капризам веселості актора; там палка драма. І він мимоволі порівнював суху, убогу драматичну сцену Італії, де повторювалися один і той самий старик Гольдоні[172], що його знають усі напам’ять, або ж нові комедійки, невинні й наївні до того, що дитина б занудилася над ними; він порівнював їхню убогу групу з цією жвавою стрімкою драматичною повіддю, де все кувалося, поки було гаряче, де кожний боявся тільки, щоб не прохолонула його новина. Насміявшись досхочу, нахвилювавшись, надивившись, втомлений, пригнічений враженнями, повертався він додому і кидався в постіль, яка, як відомо, одна тільки потрібна французові в його кімнаті: кабінетом, обідом і вечірнім освітленням він користується в публічних місцях. Але князь, проте ж, не забув з цим різноманітним спогляданням поєднати заняття розуму, яких потребувала нетерпляча душа його. Він узявся слухати всіх знаменитих професорів. Жвава мова, часто піднесена, нові точки й сторони, помічені промовистим професором, були несподіваними для молодого італійця. Він почував, як почала спадати з очей його пелена, як в іншому, яскравому світлі поставали перед ним раніше не помічені предмети, і самий набутий ним мотлох деяких знань, які звичайно загибають у більшої частини людей без усяких пристосувань, пробуджувався і, оглянутий іншими очима, стверджувався назавжди в його пам’яті. Він не пропустив також почути жодного знаменитого проповідника, публіциста, оратора, камерних дебатів і всього, чим гучно гримить у Європі Париж. Незважаючи на те, що не завжди вистачало його коштів, що старий князь присилав йому утримання, як студентові, а не князеві, він устиг, одначе ж, найти випадок побувати всюди, найти доступ до всіх знаменитостей, про які

1 ... 59 60 61 ... 84
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 4. Повісті, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зібрання творів у семи томах. Том 4. Повісті, Микола Васильович Гоголь"