Читати книгу - "Мій чоловік за контрактом , Кетрін Сі"

— Що? — перевертаю стіл і все, що стояло на ньому летить на підлогу. — Чорт!

Мені було без різниці, що буде далі, я просто била посуд і все, що бачила. Здивована, як Тайлер мене не зупинив, він мовчки спостерігав. 

— Збитки ми компенсуємо тоді, коли ти компенсуєш їх ресторану Амнади! — саме це сказав Тайлер перед тим, як вивів мене з приміщення. 

На вулиці крапає дощ і запах землі має приємний свіжий аромат з нотками мускусу. Я повільно вдихнула повітря і так само повільно видихнула. 

— Як себе почуваєш? — Тайлер відкрив мені двері автомобіля.

— Прекрасно. 

Чоловік також сів у салон автомобіля. 

— Нічого не болить? 

— Ні, я в повному порядку, — настільки спокійною я вже давно не була. — Мені нарешті вдалося спустити пар і я нібито наново народилася.

— Я вперше бачив тебе такою злою, мені навіть страшно стало. 

— Чорт! У неї там були камери? 

— Так, а що?

— Раптом вона вирішить викласти, це відео у мережу? Твоя компанія може постраждати через мене, — я розгублено дивлюся на чоловіка.

— Не хвилюйся, там вже працює мій знайомий технік, відео буде стерте і його ніхто не побачить.

— І коли ти встигаєш, це все вирішувати? — здивовано дивлюся на Тайлера. — Такий крутий.

— Я твій чоловік, отже маю бути крутим. 

Цей день виявився складним, я заснула прямо на дивані в кабінеті Тайлера. Після ресторану ми поїхали в офіс, роботу не можна відкладати. Я сиділа монтувала відео для сторінки у соцмережах, але мені забракло сил і я заснула прямо за ноутбуком.

Коли прокинулася, то у кабінеті було порожньо, а годинник показував десяту тридцять вечора. Діставши мобільний я зателефонувала Тайлеру. 

— Прокинулася? 

— Так, а ти де? 

— В цеху, — його слова лунали ехом. — Зачекай, я скоро прийду. 

— Гаразд, чекаю тебе.

Позіхаю і тягнуся за ноутбуком, потрібно закінчити монтаж, завтра крайній термін здачі роботи. Через всі ці сімейні, та не тільки сімейні проблеми, я тягнула до останнього з роботою, тому тепер маю робити всі проекти за день до здачі.

Залишилося вирішити, ще одну проблему Коула. Потрібно витягнути з того будинку Кароліну і тоді я зможу спокійно насолоджуватися життям з Тайлером, та нервувати лише через вагітність і страх бути мамою. 

— Я вже тут, — увійшов до кабінету.

— Закінчив? 

— Так, а ти? — поглянула на екран. 

— Ще три відео залишилося. 

— Візьмеш додому чи тут хочеш закінчити? — сідає поруч.

— Додому візьму.

— Тоді поїхали, — забирає в мене ноутбук і дає мені руку, щоб я підвелася з дивану. 

— Поїхали. 

Вдома я змінила одяг на домашній і пішла працювати у кухню. Я б з радістю працювала у кімнаті в ліжку, але розумію, що я з легкістю засну так і не закінчу роботу, тож краще посиджу на кухні. 

До мене спустився Тайлер, його волосся було мокре, а кухню відразу заполонив аромат його гелю для душу. 

— Як успіхи? 

— Ще одне відео і я вільна, — не відриваючись від роботи мовила я. 

— Будеш чай? 

— А є ще торт? — декілька днів тому ми купували полуничний торт. 

— Так, у холодильнику.

— Тоді буду. 

Тайлер сів навпроти мене і просто дивився, як я працюю. 

— Ти намагаєшся звабити мене? — підіймаю погляд. 

— Хотілось би, але ти занадто зайнята.

— Навіть не приховуєш це!

— Ти моя дружина, я не збираюся приховувати той факт, що ти приваблюєш мене. — чоловік підпирає голову руками і продовжує дивитися на мене.

— Ти дивишся занадто пристально..

— Тобі який чай? — чайник буквально врятував мене. 

— Чорний, — поспіхом відповідаю і продовжує працювати, мені залишилося зовсім трохи. 

— Цукор?

— Ні, я торт буду. 

— Гаразд. 

Поки Тайлер робив нам чай та різав торт, я закінчила роботу. Було вже за дванадцяту годину ночі, час швидко летить. 

— Я закінчила, — відправляю проект у відділ маркетингу і зі спокійною душею закриваю ноутбук.

— Молодець, — неочікувано Тайлер цілує мене у маківку. — Чай також вже готовий. 

— Дякую, — забираю свою чашку і дмухаю, щоб трохи охолодити чай. 

— В мене для тебе гарні новини.

— Які? — роблю ковток гарячої рідини.

— Патриція вже у відділку на допиті. 

— Справді? 

— Вона намагалася втекти, але її затримали на автостанції. 

— Це чудово, Стейсі буде ради, це почути.

— Дозволиш Ітану розповісти їй про це? 

— Звичайно… вони разом? 

— Ні, але зараз вони хоча б не сваряться без причини.

— Твоя правда, — набираю на ложку торт і зїдаю його. — Софія також була весь день у палаті, Ітан сам привів її… це гарний знак?

— Стовідсотково гарний, — Тайлер також їсть торт. — Ітан ніколи не приводить Софі до людей, яким не довіряє.

Ніколи не подумала б, що буду о першій ночі пити чай, їсти тортом та пліткувати зі своїм чоловіком, про стосунки моєї найкращої подруги та його найкращого друга. Проте, я більше не зможу уявити свого життя без пліткування на кухні з Тайлером, це нібито все життя було зі мною. Я вдячна за те, що в мене є такий чудовий чоловік. 

П.с.: привітик, котики ^^ книга вже виходить на фінішу пряму, тож я буду дуже вдячна вам, якщо ви залишите свою думку про неї у коментарях ♡

Також книга скоро буде проходити етап редагування, тож всі граматичні помилки будуть виправлені :)