Читати книгу - "Ненависть при світлі , Роза Фаєр"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Перше враження часто є оманливе. Можна швидко захопитися зовнішнім виглядом, який з декількома фразами ввічливості перетворюється у невелику симпатію.
Та через деякий час ти розумієш, що це всього лише збіг. В той вечір ти або хотів когось зустріти,або ж почувався самотнім.
Він же ще досі не відкрився мені. Я не знала про нього фактично нічого. Навіть прізвища і того скільки йому років.
Проте, незважаючи на це,я вже йому довіряла. Дивно, правда..
А ще абсурдно і легковажно. Все це я знаю,але нічого не можу вдіяти.
Потім, звісно, якщо щось піде не так, мені доведеться винити тільки себе. Оскільки,лише я обирала чи довіряти йому чи ні.
З одного боку,підстав для цього не було. Ми мало знайомі і випадково зустрілися. Принаймні,я так думаю.
А з іншого - є якесь внутрішнє відчуття спокою,коли я з ним. Хоча не завжди так,але це стосується зовсім іншого.
Або ж я зголодніли за чоловічою ласкою і готова кинутися на Артура тільки через це. Або він справді мені подобається.
Підбирати інших слів у даному випадку я не буду. Оскільки, по-іншому це вже точно не пояснити.
Вкотре проводжу по його волоссі і опускаюся рукою нижче. Сама не знаю звідки у мене така сміливість.
Якщо прокинеться,то скажу, що просто хотіла його розбудити. Суто з благородної цілі замінити його за кермом.
А не тому, що просто мріяла про його тепло і все інше.
Раптом Артур відкриває очі. Я сіпаюся,але він не дає забрати мою руку. Натомість тягне за неї мене до себе.
Садить собі на коліна і притягує ще ближче. Я ж чомусь не заперечую йому. Просто дивлюся заворожено і в передчутті майбутнього божевілля.
Артур більше не поспішає. Цілує мене в губи,солодко і повільно, розтягуючи кожну секунду. Далі розстібає свою ж сорочку на мені і оголує груди.
Цілує кожну по черзі,дразнячи вже і так піднявші сосочки. Потім легко потягає один і я' прикушую губу від відчуттів.
Його руки опускаються дедалі нижче. На мені залишилися тільки шорти. Трусики у мене відсутні вже два дні.
Скажу я вам, що це заводить само по собі,але Артур справляється з цим набагато краще...
Я залишаюся без шортів повністю гола перед ним,гордо вигнувши спину. Він осипає мене поцілунками і починає підкрадатися до точки,яка занадто сильно пульсує.
Та чомусь різко змінює свій напрямок і я не відчуваю бажаних ласк. Що це таке,він задумав мене подражнити чи просто розтягує задоволення...
Раптом, я відчуваю,як мене торкаються до плеча. Потім, трохи сильніше і врешті говорять:
-Єво!Єво,прокинься. Вже ранок.
Ледве відкриваю повіки. Далі помічаю перед собою Артура. Закриваю очі назад.
Дайте ще хоча б п'ять хвилин, щоб дивитися такий солодкий сон. А ще врятуйте мене від його знову голого торсу.
Чекайте..де це я лежу і чому тут так багато відкриваю очі і різко сідаю на.. ліжко.
-Де це ми?-дивлюся на Артура.
-В готелі,я подумав, що нас потрібно трохи відпочити від дороги. Ти спала і я тебе тихо переніс сюди,-пояснює він.
А я тепер розумію чому в мене був такий сон. Мабуть, його запах і дотики в підсвідомості домалювали дедалі. Навіть,не знаю добре те, що все було лише увісні чи ні.
З одного боку,це чудово. Оскільки, зараз не має ніякого відчуття сорому і тому подібного. А з іншого,я все-таки ще досі відчуваю збудження і незадоволення.
Тіло кричить про секс,але розум поки тримається. Добре, що хоч спати було комфортно.
Але...
-Ти спав тут зі мною?-знову запитую хоча здається і так знаю відповідь.
-Так,в готелі не було іншого номеру. Ти голодна?-переводить тему і ставить на ліжко тацю.
Де стоять дві яєшні згрінками і кава.Мммии..як смачно все виглядає.
Не пам'ятаю, коли востаннє нормально їла. Хоча для фігури це чудово. Проте,яка різниця,так як я ходжу в чоловічому одязі і вже давно не свіжому. І переодягнутися не має у що.
Не скажу, що бувало гірше,але вже як є.
-Дякую,за сніданок,-швидко закінчивши з їжею, кажу до Артура.
-Не має за що. Ти наїлася чи хочеш чогось ще?-усміхаючись запитує.
Напевно я їла занадто швидко. Взагалі у мене така біда. Я занадто довго жила сама,а апетит в мене завжди був хороший.
-Ні, цього досить,-відчуваю, що трохи червонію.
О, тільки не це. Мені ж не тринадцять років. Відчуваю себе мальнькою дівчинкою біля нього.
-Тоді приводь себе в порядок,бо в нас сьогодні багато справ,-береться за каву Артур.
-Яких це?-дивуюся. Я думала, що нам те й треба робити, що їхати.. постійно кудись тікати.
-Походити трохи по магазинах. Бо в круїзі ми маємо виглядати,як нормальні туристи і не приваблювати зайвої уваги,-шокує мене Артур.
-Ти все-таки думаєш, що по-іншому ніяк,-розчаровано запитую.
Все це вже добряче надоїло.
-Так,-спокійно відповідає.
-Добре,я буду готова через п'ять хвилин,-прямую до ванної кімнати.
Дійсно, потрібно себе привести в порядок. А ще заспокоїтися. Бо цей його оголений вигляд занадто сильно на мене діє.
І сказати, щоб одягнувся не можу. Він одразу ж здогадається про що мої думки.
Але все так залишати не можна. Самій вийти до нього голою, щоб він знав,як мені..
Та ні. Я на таке не здатна. Хоча не в тому сенсі. Просто я ще не визначилася чи потрібно це мені чи ні.
Проте,не буду перечить тому, що він мені подобається. І навіть дуже приваблює. Але цього мало.
Якби все сталося в нормальних умовах. А зараз і так важко,то навіщо все ускладнювати ще й сексом.
Прив'язуватися одне до одного, будувати спільні плани. Хіба зараз у цій втечі таке можливо.
Завжди кохання в фільмах за схожих ситуаціях лише вилазить головним героям боком. Правда,я ніколи не думала, що щось подібне станеться зі мною.
Мені чомусь здавалося, що я добилася якоїсь стабільності у житті,як все пішло коту під хвіст. Як тепер повернутися до роботи.
Після цього буде лячно знову виходити до чоловіків. Мало що коїться в їх головах. При тому, що мої танці майже безневинні.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ненависть при світлі , Роза Фаєр», після закриття браузера.