Читати книгу - "Мій особистий демон, Валерія Дражинська"

- Більш ніж! - у своєму Дрого, не в цьому! Але знати такі нюанси Владару не обов'язково.

Мене і так неабияк трусило, а перед величезними дверима, що позначають закінчення нашої міні-подорожі, я остаточно перелякалася і хаотично почала молитися. Аби живий звідси вибратися!

Усередині на мене уважно впилися три пари очей. Від задушливої енергетики, що обрушилася, тіло здерев'яніло. Я не те, що забула, а просто не змогла вклонитися. Уся правляча сімейка була в зборі. Навіть майбутня складова була присутня - наречена старшого Спадкоємця. От тільки самого Дрого не вистачало.

- Тебе я не кликав! - гордовито звернулося "його величність" до Владара.

- Дівчина до повернення Спадкоємця під моїм захистом! - не знітився той - спокій мій усе!

- Чому така підвищена увага до людини? - влізла зі своїми п'ятьма копійками Імператриця.

- Питання не до мене. Запитуйте зі Спадкоємця, - красиво перевів стрілки Владар.

- Спитаємо. Ти можеш іти. Людська дівчина тепер під моїм захистом, - ніби як слова Імператора правильні, але не подобаються мені обличчя всіх трьох, особливо нареченої - дуже задоволена моська!

Я затравлено подивилася на Владара. Адже він має розуміти, що все дуже недобре. Бачу, що розуміє. І найголовніший це бачить.

- Сину, це наказ!

- Батьку, ти знаєш, що Спадкоємець просто так нічого не робить. Ця дівчина навіщось йому потрібна. Убити її буде помилкою. Варто дочекатися його.

- Я тебе почув. Йди!

Зацьковано простежила, як Владар залишає зал. У ступор ввели слова нареченої:

- Імператор, я бажаю її смерті.

От як жінки на інтуїтивному рівні безпомилково розпізнають реальну суперницю?