Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

Ні, відтворити село Лугове у мене не вийшло, зате переді мною стояла маленька, але точна копія мого рідного будинку. У всіх найдрібніших подробицях. Різьблені віконниці та поручні навколо ґанку, квітник, сад за будинком, улюблена лавочка, навіть відро під нею, з яким я ходив по воду до колодязя. Але найбільше мене вразила піщана постать мами, що стоїть на ґанку з крихіткою Кеті на руках і Марті, який притулився до боку. Усі вони дивилися кудись у далечінь, ніби на когось чекали.

Я мимоволі відповз трохи далі, тут же відвертаючись від свого творіння.  Добре, що на мене особливої уваги ніхто не звертав. Хлопці були дуже захоплені своїми справами. Тільки Тайлор, який саме робив черговий обхід, зупинився біля мене й уважно оглянув те, що вийшло. З хвилину він мовчав, задумливо вдивляючись у пісочні фігурки моїх рідних. Тільки потім стримано похвалив:

- Непогано. Але потрібно ще багато працювати, адже я просив місто, а не один невеличкий будиночок. А зараз відпочивай, на сьогодні досить.

- Добре, вчителю, - пробурмотів я, піднімаючись на ноги, змахуючи рукавом зрадницькі сльози та обтрушуючи з одягу пил, що пристав.

Підкоряючись уявному наказу, земляний будиночок розсипався на тисячі шматочків. Я відійшов трохи вбік, сперся на паркан, що відгороджував тренувальний майданчик від решти двору, і став спостерігати за успіхами інших.

Чейз уже без зусиль ганяв свою іскристу блискавку потрібним шляхом. Торен і Рін теж непогано справлялися. Тому незабаром і їм Тайлор дозволив відпочивати. У Майкона вийшла маленька вогняна кулька, що літала сама по собі. На запитання вчителя "що це?", маленький ельф із гордістю заявив:

 - Світлячок!

 Тайлор лише похитав головою і попросив на наступному занятті створити щось більше.

 Перед Еланом струнко стояли шість земляних чоловічків, але щойно хлопець збирався створювати сьомого, хтось неодмінно намагався втекти зі строю. Тому вчитель порекомендував юному магу поки що не поспішати та тренуватися з шістьма елементалями.

Сему, як і решті, теж вдалося досягти успіху у своєму складному завданні - всередині прозорої колби, серед води, мерехтіла маленька іскорка. Але збільшити її, хлопець поки що не наважувався.

Загалом, закінчуючи урок, Тайлор був цілком задоволений нашими успіхами. Але попередив, що наступного разу буде прискіпливішим і якщо доведеться, змусить нас працювати до самого заходу сонця, залишивши без вечері.