Читати книгу - "Не дивись мені в очі, Наталі Ліон"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Невже не можна передзвонити і сказати пару слів, щоб я не сходила з розуму від хвилювання? А може, він загубив телефон? Ця невідомість тільки підсилює переживання. Надіюсь, він не втрапив ні в яку халепу.
Через декілька хвилин висвітлюєься його номер і я поспіхом беру слухавку. На тому кінці проводу мої вуха пронизує дзвінкий жіночий голос, від якого серце завмирає:
- Добрий вечір, Анно. Це Ольга, - від цього імені по тілу проходить електричний розряд. Якого біса в неї телефон Влада?
- Що з ним? – різко запитую пропускаючи удар серця.
- Все гаразд, він спить, - вона робить невелику паузу, ще більше підсилюючи напругу. – Гра закінчилась, дівчинко. Він отримав бажаний результат. Будінвест банкрут. Тепер вас нічого з ним не пов’язує.
Я завмираю від її слів…Ні. Одного разу я вже повірила в схожу маячню. Він не міг так вчинити.
- Я вам не вірю, - викрикую у слухавку і з силою тисну на червону кнопку.
В скронях здійнявся пульсуючий біль, у вухах почало шуміти. Здавалося, що це лише кошмар, від якого хотілося чим швидше прокинутися, але він продовжувався.
Не вірю, що це все заради помсти… Я не могла настільки в ньому помилитися.
Через декілька хвилин на телефон приходить повідомлення і я тремтячими пальцями знімаю блокування і відкриваю його. Те, що я бачу паралізує всі мої рухи.
Він. З нею. В ліжку.
От тобі і не вірю.
Мабуть, зараз я повинна кинути цей чортовий телефон об стіну, аби він розлетівся на тисячі дрібних уламків, розридатися і кричати від болю. Мабуть…Але я мовчки заклякла на місці, стискаючи в руці підтвердження слів Ольги, не взмозі поворухнутися.
В мене ніби відібрали всі емоції, залишивши безодню порожнечі.
Мені, мабуть, ніколи не зрозуміти, як так можна? Зізнаватися в коханні, а наступного дня зрадити, зникнути, ніби ніколи й не існував.
Це було надто жорстоко, піти ось так, без слів і пояснень. Хоча, що тут пояснювати? Він отримав бажане і вийшов з гри…залишивши мене одну.
Зараз я винила тільки себе. Сама пробачила, сама повірила знову, сама розплачуюсь. Урок я отримала хороший, хоча надто болючий.
Тепер, нарешті, запам’ятаю і назавжди викреслю Влада Соколовського зі свого життя.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не дивись мені в очі, Наталі Ліон», після закриття браузера.
