Читати книгу - "Маленька, Драч Марія"

Його ніжні вуста пестили мене, а щетина збудливо дряпала шкіру. Мені подобався такий контраст відчуттів, я в ньому знаходила щось вишукане й неймовірно сексуальне. Заплющивши очі, я закинула голову назад, нахабно насолоджуючись блаженством. Він завжди знав, як саме мені подобається, з перших днів він на інтуїтивному рівні робив так, як я полюбляла. Для нього моє тіло давно вже перетворилося на розгорнуту книгу й це було чудово, бо я могла цілком довіритися своєму чоловікові.

Гарячий язик вміло пестив, міцні великі руки владно стискали груди. В його обіймах я завжди відчуваю себе тендітною та крихітною. Поруч із ним мені добре й відчуття суцільної захищеності дозволяє цілком зануритися у порочну насолоду. Тіло вигиналось дугою, коли тремтіння ознаменувало перші дотик бажаного оргазму. Рвані стогони один за іншим виривались з мого горла. Потрібно поводитися тихіше, але не можу, поруч із ним не вмію бути інакшою.

- Тобі добре, моя красуне? – чую крізь шум його низький звабний голос. Сил відповісти не вистачило, тому лише хитаю головою.

Там, де ще секунду тому нахабно володарював язик Габріеля, тепер пестить член. Перед очима пливуть і танцюють різнокольорові цятки. Стискаю пальцями широку вологу спину мого коханого чоловіка. Відчуваю, що його м’язи плавно перекочуються у такт потужним до неможливості пристрасним поштовхам. Відчуття повноти зводить з розуму. Хочу, щоб він завжди був у мені. Габріель пристрасно цілує мою шию, ніжно прикушуючи шкіру. Як же безмежно добре! Я заплющую очі й тичусь носом у його плече.

- Моя солодка… Моя дівчинка… Моя кохана жінка, - гаряче шепоче він, ніби в маренні, облизуючи, граючи з моїми твердими чутливими сосками.

- Та-ак, - протяжно стогну я. Мене завжди заводить, коли він навіть під час сексу не дозволяє забути, що я тільки його.

Гостре почуття насолоди примушує свідомість зануритися у світ, де кордони реальності розчинаються, а я пливу кудись далеко-далеко. Мені здавалося, що з часом реакція на секс трохи притуплюється, але ні… В будь-якому разі тільки не з нами. Я реагувала на Габріеля так само гостро, як і п’ять років тому. Це було дивовижно.

- Господи, - він, важко дихаючи, лягає поруч зі мною й притягує до себе.

Я роздивлялась його, перебираючи між пальцями чорняві трохи припорошенні на скронях сивиною волосся. Знаю, що Габі інколи соромиться своєї сивини, а мені вона дуже подобається, як і будь-яка його родинка чи зморшка.

Через величезне прямокутне вікно ллється ранкове яскраве світло, воно так красиво торкається смаглявої шкіри мого чоловіка, що на це чудо хочеться дивитися безкінечно. Навряд чи мені коли-небудь набридне милуватися ним, вдихати гіркий аромат його незмінних цигарок, свіжі нотки лосьйону після гоління, терпкий запах одеколону.

- Коханий, - цілую його над бровами, Габі задоволено муркоче, йому завжди подобається, коли я торкаюся вустами саме цього місця на його обличчі.

- Увесь день провів б із тобою у ліжку, мій янголе, - Габріель розплющив очі й подивився на мене таким чарівно-звабним поглядом, від якого серце починає стукати швидше, а між ніг вже зароджується знайома гаряча пульсація сексуального бажання.

- Я також не відмовилась від такої розкоші, але, - я навіть не встигла договорити.

- Матусю! – почувся за дверима дзвінкий голос Карини.

- Саме тому ми не можемо постійно ховатися у ліжку, - посміхаюся, підводячись на ноги. Швидко одягаю нічну сорочку, шовк приємно холодить розпалену ранковим сексом шкіру. Поки Габі одягає труси, йду відчиняти двері в спальню кімнату.

- Матусю? – величезні блакитні очі Карини здивовано дивляться на мене. Донька в руках тримає Малька, він також роздивляється мене, немов знаючи, чим я зовсім нещодавно займалась з чоловіком. Мені стає трохи ніяково, через що миттєво починають палати щоки.

- Так, моя люба цукерочка, - сідаю навпочіпки й поправляю трохи кудряве темне волосся доньки. – Їсти хочеш?

- Ні, не хочу, - в свої три рочки Карина вже чітко розмовляє, а все завдяки Габріелю. Він з перших днів життя нашої доньки заборонив мені з нею сюсюкатися, наполягав, щоб я завжди розмовляла виразно. Завдяки цьому, проблем із вимовою в нас не виникло. – Дідусь з бабусею незабаром приїдуть, а ми ще не зібранні.

- Ми зараз швиденько зберемося, - я випросталась і відійшла убік, дозволяючи Карині зайти до спальні.

- Знов пухнастого монстра мучиш? – спитав Габріель, засміявшись.

- Ні, він сам до мене постійно чіпляється, - Карина відпустила Малька й підбігла до батька.

- Справді? – Габі миттєво підхопив дочку на руки й поцілував у чоло. – А, я вважаю, що ти трошки сама до нього чіпляєшся, моя маленька дзиґа.

- Татусю, - Карина удавано насупилася. – Ти просто нічого не розумієш.

- Поліно, ти це чула? – знову сміється. – Виявляється, я нічого не розумію.

- Дитині видніше, - знизую плечима й застеляю ліжко.

- А коли Андрій з Іриною повинні приїхати? – Габріель посадив Карину собі на шию, дочка засміялась.

- Через дві години, - відповіла я, подивившись на свій годинник.

Ще минулого місяця, коли ми планували поїздку на острови, Габі запропонував запросити мого батька разом із мачухою в гості. В чоловіка є нерухомість ледве не по всьому світу, тому перспектива всім разом відпочити на власній віллі з вражаючим видом на море здавалась привабливою. До того ж, татові теплий клімат піде виключно на користь. Він майже чотири роки в зав’язці й донині тримає себе в руках, а все завдяки Ірині. Вони познайомилися у лікарні, вона працювала медсестрею. Якось так вийшло, що після реабілітації батько одружився. Тепер він себе почуває набагато краще й спокійніше. А з появою Карини наші стосунки нарешті налагодилися. Тато став гарним і турботливим дідусем, я навіть не знала, що всередині нього зібрано стільки невитраченої ласки й любові.

- Тоді я поки допоможу зібратись Карині та нагодую її, добре? - запитав мене Габріель.