Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Брей Легран, який зірвався, злетів з котушок, став би просто катастрофою для мого Клубу, а мені такі сюрпризи були ні до чого.
А дівчинка-то я дивлюся була не промах, відразу знайшла для себе жертву серед моїх співробітників.
- Добрий день, - в цій фразі було стільки сарказму, що хлопець відразу зрозумів все моє посилання, хоча я був впевнений, що він навіть не знав хто я такий.
- Знову ти?! - Дівчина обернулася, і я був впевнений, що розчула, як скрипнули мої зуби в цей момент.
- А ти я дивлюся встигла скучити? - Розтягнувши губи в саркастичній посмішці й перевівши увагу тільки на нахабну дівку, я віддав наказ хлопцю рукою, і той одразу ж зник з горизонту.
- Ага, соплі на кулак намотувала і тебе виглядала день за днем, - от нахаба з брудним ротом, як же хотілося намотати її волосся на кулак, поставити на коліна і... Так, все, мені потрібно було пригальмувати й зменшити оберти.
- Ну так танцюй, твоє бажання збулося, - почала наступ ця малолітка, а я запізно зрозумів, що мені давно вже слід було піти, але я все ще стояв і сперечався з цією ідіоткою. Повинен був визнати, що вона вміла заводити і я сам не помітив, як втягнувся з нею в суперечку.
- Чортова рибка, — ось тут я не зрозумів і запитливо глянув на неї.
- Хто?
- Ой, коротше, - махнувши рукою дівчина закотила очі, - ти ще й тупий плюс до всього, — ось тут мені захотілося засміятися, давно не було в моєму житті таких от смертниць. А ненормальна своєю чергою вже намилювалась кудись піти. Ну ні, крихітко, такого я тобі точно не дозволив би.
- Повтори, - сильно стиснувши її лікоть, я притягнув її до себе. Її треба виховувати, тому що в її дупі ще грало дитинство, і вона не розуміла, що колись поплатиться за свій довгий язик. Далеко не всім людям подобалися ось такі химерні дівчата. Колись вона отримає по перше число за те, що вона спочатку ляпнула, а тільки потім запустила свої мізки!
- Чортова золота рибка піймалася! Я замовляла принца на білому коні, а до мене доскакав тільки кінь і то.., - вона окинула мене оцінювальним поглядом, - кінь-то нездалий.
- Сука, - прошипівши крізь зуби. Я злегка смикнув її за руку, а вона втиснулася в мої груди й скрикнула, точніше, простогнала так, що тепер мені варто було подбати про свій стояк в штанях. Якого біса?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш», після закриття браузера.
