Читати книгу - "ВІЙН@: битви в кіберпросторі, Шейн Харріс"

Реакція на проникнення в систему контролю трубопроводів продемонструвала новий, значно вищий рівень впливу влади на кібер­оборону в енергетичному секторі. Газові компанії та їхні лобісти у Вашинґтоні дотримувалися вказівок та інструкцій державної влади. Майже весь час розслідування владі вдалося успішно тримати інформаційну блокаду ЗМІ. Серйозна хакерська кампанія проти життєво важливих об’єктів інфраструктури тривала вже декілька тижнів, і майже ніхто про неї не знав. Новини про проникнення в мережу з’явилися лише у травні, через два місяці після початку державної розвідувальної операції.

Втручалася держава й в інші галузі енергетики. Того літа Міністерство внутрішньої безпеки і Міністерство енергетики провели секретний брифінґ із питань кіберзагроз для гендиректорів електроенергетичних підприємств, пропонуючи їм тимчасовий допуск до закритої інформації, щоб надати більше інформації про загрози для галузі. Енергетичні компанії знали про небезпеки, що чатують у мережах, значно менше за компанії з інших галузей економіки, як-от фінансові організації, які регулярно ділилися одна з одною інформацією та створили систему для обміну повідомленнями щодо вторгнення й нові методи атак секретних мереж. Натомість енергетичні компанії боялися здаватися слабкими в очах конкурентів і надавати тим інформацію про майбутні стратегії, зізнавшись у власних проблемах з кіберзахистом.

Але урядовці втрачали терпець. Прибічники нового закону, покликаного регулювати стандарти кібербезпеки для комунальних компаній, продовжували проштовхувати його у Конгресі, арґументуючи необхідність закону зливою хакерських атак на газові компанії. Восени їхні плани зазнали поразки, второвуючи шлях для наказів Обами, покликаних зміцнити всі можливі способи кіберзахисту. Влада заохочувала компанії дотримуватися стандартів безпеки та методів захисту, розроблених Національним інститутом стандартів і технологій після консультацій із величезною групою промислових експертів і розвідників. Компанії могли проігнорувати поради влади. Але якщо б превентивна кібератака призвела до пошкодження інфраструктури, керівників компанії могли б притягнути до цивільної, ба навіть кримінальної відповідальності і їм довелося б пояснювати у суді, чому вони вирішили відбивати удар самостійно.

2012 року, у розпалі кібератак на газопровідні компанії, влада провела закриті брифінґи для майже 700 працівників комунальних підприємств. У червні 2013 року Міністерство внутрішньої безпеки, ФБР, Міністерство енергетики та Агентство безпеки транспорту почали так звану активну кампанію з ознайомлення підприємств «з контекстом загроз і стратегіями зменшення заподіяної шкоди», – ішлося в інформаційному бюлетені Міністерства внутрішньої безпеки. В рамцях кампанії закриті наради відбулися щонайменше в десяти американських містах, зокрема, у Вашинґтоні, Нью-Йорку, Чикаґо, Далласі, Денвері, Сан-Франциско, Сан-Дієґо, Сієтлі, Бостоні, Новому Орлеані та в «багатьох інших за допомогою захищеного відеозв’язку». Енергетичні підприємства почали навчати своїх працівників основ кібербезпеки. Shell, Schlumberger та інші великі компанії надсилали персоналові фальшиві фішинґові електронні листи з фотографіями милих котиків та іншими привабливими картинками. Експерти, що проводили навчання, кажуть, що майже всі працівники спочатку ловилися на такі повідомлення, але після тренінгу майже 90 % навчилися не відкривати посилання та вкладені файли, які зазвичай запускають установку шкідливого ПЗ.

Натомість представники АНБ продовжували наполегливо вимагати збільшення повноважень для розширення своєї оборонної мережі. У травні 2013 року, під час одного з небагатьох своїх публічних виступів у Вашинґтоні, Чарлз Берлін, директор Оперативного центру національної безпеки АНБ, озвучив поширену в колах американської розвідки думку, згідно з якою, якщо агентство зосередиться лише на захисті державних комп’ютерних мереж і інформації, це «майже аморально». «Місія Міністерства оборони… [полягає] у захисті Америки», – сказав Берлін, що очолював мозковий центр агентства із радіотехнічної розвідки та захисту комп’ютерних мереж. «Я багато років простояв на мурі фортеці, виливаючи киплячу олію на нападників, – говорив він. – Ми більше не здатні захистити Америку».

Тривожною весною 2012 року співробітники правоохоронних органів, розвідувальних і приватних охоронних служб майже не сумнівалися в походженні хакерів. Проте залишалося одне запитання: яка в них мета?

Колишній співробітник правоохоронних органів, що працював над цією справою, каже, що хакери перебували в Китаї і що ця атака була частиною масштабної стратегії Китаю зі складання карти критично важливої інфраструктури Сполучених Штатів. Досі не зрозуміло, яке завдання виконували хакери: просто шпигували чи готували ґрунт для кібервійни. Проте ці дві діяльності пов’язані одна з одною: щоб здійснити атаку на об’єкт, треба спочатку скласти схему інфраструктури та зрозуміти її вразливі місця. За всіма ознаками китайці шукали саме такі вразливі місця. За кілька місяців після виявлення втручання в мережі газових підприємств, канадська технологічна компанія Telvent, яка виробляє системи управління промисловими об’єктами і SCADA-системи, використовувані в Канаді та США, заявила, що хакери, ймовірно з Китаю, відстежували її мережевий трафік.

Кібервійна зі Сполученими Штатами не лежить у площині зацікавлень Китаю. На відміну від економічної конкуренції. Країна відчуває нагальну потребу дізнатись якнайбільше про джерела енергії американських компаній і про те, як цю енергію планують отримувати. Почасти це підтримало б китайські амбіції в енергетичній сфері. Водночас країні також потрібно підтримувати стрімкий темп розвит­ку економіки, бо, хоч він і сповільнився протягом останніх кількох років, ВВП Китаю від 2009 до 2013 рік збільшився на 7,8 %.

Китай шукає заміну традиційним джерелам викопних видів палива. Країна здебільшого використовує поклади вугілля, і про це передусім свідчить погана якість повітря в багатьох китайських містах. Китай – це друга країна світу за обсягами споживання вугілля, на яку припадає близько половини світового обсягу споживаного вугілля. Виробництво нафти в Китаї досягло максимальної позначки, тож влада шукає додаткові підводні родовища, а також переходить на чистіші джерела палива з багатшими запасами.

Щоб у майбутньому забезпечити Китай джерелами енергії, державні компанії зацікавлені у видобутку природного газу, який досі становить мізерну частку в енергоспоживанні країни – лише 4 % у 2009 році. Проте, щоб здобути цей газ, Китаю потрібно опанувати технологію гідравлічного розриву пластів і методи горизонтального буріння, розроблені й уперше впроваджені американськими компаніями. Звіт за 2013 рік, складений аналітиками кібербезпеки з фірми Critical Intelligence, висновує, що «китайські опоненти» сканували мережевий трафік енергетичних компаній США з метою викрадання інформації про методи гідравлічного розриву й видобутку газу. Автори зауважили, що китайські хакери цілилися здебільшого у компанії, що виробляють такі нафтопродукти, як пластмаса, і використовують як основну сировину природний газ. Проникнення у комп’ютери газових підприємств у 2011–2012 роках могло бути пов’язане з цими завданнями, наголошують аналітики.

Але Китай не планує відмовлятися від традиційних джерел енергії. За даними розробника антивірусів – компанії McAfee, 2009 року відбулася серія кібервторгнень у мережі американських нафтових компаній, метою яких було викрадання інформації про родовища нафти у різних куточках земної кулі. Китай є другим найбільшим споживачем нафти у світі після США, а з 2009 року –