Читати книгу - "Беладонна. Любовний роман 20-х років"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
10 березня. Ой!.. Не можу писати від сміху. Ха-ха-ха!..
Тільки що приїхала від старого. (Я не помилилась; він або ж професор, або ще хто з ученого брата.) Прибула до нього рівно о восьмій, як і вмовлялися. Не встигла й постукати я, як він уже стояв на порозі й блаженно посміхався:
— А я вже чекаю вас… Будь ласка!
Спершу повечеряли. Вино трохи підігріло дідуська — став таким швидким та балакучим. Все мені компліменти підпускав… Повечерявши, перейшли до кабінету. Почав він лащитись до мене… Сміх! Ну чисто як цуцичок ото до сучечки. Я воджу його за носа: то моргну, то губами цмокну, то язика покажу… А він аж облизується, аж ірже від задоволення. Бачила я смішних, але смішнішого не доводилось. Показала йому мізинця — упав від реготу. Довго качався на канапі й аж сльозу пустив…
Заспокоївся нарешті.
— Ху-у!.. Хай тобі грець!.. Ги… ви нічого не маєте, що я тикаю?
Я дозволила.
— Дозволяєш?.. Ох ти ж, моє золотко!.. Яке ж ти гарне!..
І раптово обняв мене. Я роблено насупилась:
— А це що таке?.. Як вам не соромно!..
Бідолага аж зблід від цих слів. Заморгав винувато чоловічками:
— Пробачте!.. Більше не буду…
Мені аж жаль його стало. Я хутко обняла його й цмокнула в губи.
— Я пожартувала…
— Пожартувала?.. Серйозно пожартувала?..
— Ось цьому доказ.
Поцілувала його вдруге і посадила поруч себе. Такий поворот справи окрилив дідуська:
— Ой, хороше ж як!.. Вогнику мій!..
— Глядіть, щоб цей вогник не спалив.
— Вже спалила, вогнику.
— Уже?
— Сама бачиш… Закохався в тебе. Всі оці ночі й снилась навіть… А позавчора й не витримав, пішов навіть шукати, та не знайшов…
— Хіба?.. А сьогодні я сама прийшла. Задоволені?
— Золотко ти моє, кралечко!.. Забігай до мене щоденно… Не щоденно, а хоч двічі на тиждень… Га, моя рибонько?
— Ваша воля…
— О, о!.. Бачиш, у тебе й суконька потерта, і черевички той…
Щодалі тулився ближче до мене, гладив мені руки.
— Приїдеш, перебудеш ніч — і вільна… Потім у театри будеш ходити. Ти любиш же театр?..
— Люблю.
— От-то!.. Куди схочеш, хоч і щоденно…
Напівліг коло мене і до нестями почав мене цілувати: в уста, щоки, очі. Аж захекався. Відпочив і знову… Не зоставив, мабуть, жодної точки, де не лягли його старечі посинілі губи…
Умовились: я приїжджаю до нього щочетверга й щопонеділка. Що він далі буде зі мною робити?!?
12 березня. Весна… Нарешті весна! Вже так пригріває сонечко, що вдень стає жарко. Коло нашого парадного вже висохло, і так же хороше всюди. Весна, весна!.. А ще через місяць-два на село? До Жоржика… Може! Не можу сидіти в хаті. Тягне на вулицю, до життя, до сонця…
«Був у тебе о третій годині — не застав. Коли є в тебе зайва копійка, викупи в кравця мій костюм. Віриш — ні копійки в кишені… Стипендію одержав, повіддавав борги. А там небагато — дванадцять чи п'ятнадцять карбованців. Завтра о п'ятій забіжу — чекай…
Твій Жорж»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беладонна. Любовний роман 20-х років», після закриття браузера.