Читати книгу - "Беладонна. Любовний роман 20-х років"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Як за дитиною, за мною ходив: калоші з ніг поздіймав, брилика, пальто. Ще й поляпав для чогось по пальто. Сіла я в кріслі м'якому, а він — поруч, у другому.
І сидимо мовчимо. Я чекаю, що ж він далі буде робити. Так було інтересно… Нарешті він немов отямився, кахикнув, пересунувся з кріслом з одного місця на друге.
— Е-е… От що, Льолю!..
— Слухаю, Анатолію Федоровичу!
— Що «слухаю»?..
— А про віщо ви будете говорити?
— Про віщо я буду говорити?..
— Та ну да ж! — І стрільнула на нього очима. Бісики пустила.
— Хе-хе!.. От чудесно! Зараз скажу… Той… Ви будете до мене… той?.. Ну це от сьогодні, а то щоб іще коли?..
— Це від вас буде залежати.
— Правильно, хе-хе!.. Я дуже радий. Ой, це ж буде добре як!..
Добрішає, отак і крутиться на кріслі, наче йому шило штрикає.
— Дуже добре!.. Знаєте — я на вас уже давно накинув оком, та все ніяк не насмілювався підійти. Вже місяців зо три… А сьогодні нарешті наважився.
— І добре зробили.
— Добре, хе-хе!.. Кажете, добре?.. — Взяв боязко мене за руку. — Дозволите поцілувати вашу ручку?..
— Хоч і обидві.
— Хе-хе… Обидві?..
Схопив кістлявими руками мої руки й довго цілував їх сухими тонкими губами.
— Хе-хе… Хороші ручки, маленькі такі!..
Притис собі до грудей. Ще сиділи, говорили про віщось. Потім знову він:
— Дозвольте ще разок поцілувати?..
Так тричі за ввесь вечір і… тільки. Дав червінці мені й прохав, щоб у п’ятницю обов’язково приїжджала — буде чекати.
Чудний якийсь дідусик! Чи чудний, чи дурний… (Щоб не забуть: вулиця Короленка, 105.)
6 березня. Була в кіно. Бігла на Садову, як раптом зацікавилась афішею на дверях:
СЬОГОДНІ В НАШОМУ КЛУБІ ЛЕКЦІЯ НА ТЕМУ: ПРОСТИТУЦІЯ Й БОРОТЬБА З НЕЮ. ПОЧАТОК О СЬОМІЙ ГОДИНІ.
Зайшла. Хоча й було вже біля восьмої, а ще не почалося. Сіла в куточку. Чекала. О пів на дев’яту нарешті відкрилась завіса, і хтось голосно вигукнув: — Увага, товариші!.. Ми трохи вас затримали, але зараз починаємо… Слово для доповіді надається…
З-за столу підвелася якась здоровенна туша, випила склянку води й стала на авансцені.
— Товариші!..
Я пильно втупилась у нього очима. Мені здалося, що його десь бачила…
І враз пригадала:
«Ой, гадство!.. Жеребець, їй-богу, він!..»
Не чула вже, що й говорив він. Чула тільки, як б’ється в мені серце. Воно мало не вискакувало — болісно билось… Хотілось схопитися з місця, вискочити на сцену й закричати на всю залу:
— Бреше він!.. Замазує очі! Він сам розводить проституцію…
Та хотілось тільки, а насправді — сиділа зігнувшись і мало не плакала.
8 березня. Випадково сьогодні зустрілася з Настею, товаришкою по гімназії. Вона теж живе в цьому місці, приїхала сюди по весні. Розпитувала, що я роблю. Збрехала, що працюю касиршею в церобкоопі… Настя просила до неї зайти. А чи йти?.. Що між нами зараз спільного?.. (Вул. Радека, 7, кватира 3. Настя Сосновська.)
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беладонна. Любовний роман 20-х років», після закриття браузера.