Читати книгу - "Старша Едда. Епос"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
374
Інґві нащадок — себто нащадок Фрейра. Під іменем Інґві це божество шанували й вважали своїм пращуром деякі західні германці; також його вважають родоначальником Інґлінгів, династії данських та шведських королів. Це викликає подив: адже ні Ільвінґи, ні Вьольсунґи не були нащадками Інґві-Фрейра (Вьольсунґи — нащадки Одіна, як уже було сказано). Тож Хельґі, як згодом і Сігурда, було втягнуто у скандинавський родовід.
375
Під «безстрашним вепром» тут слід розуміти Хьодбродда, а під «страшним для всіх», кого вразив «безстрашний вепр» — імовірно, того самого загадкового Ісунґа.
376
Тут, як і в «Першій пісні про Хельґі, Вбивцю Хундінґа», ототожнено два різні роди.
377
Хто в обладунках // вразив героя — йдеться про вбивство батька чи іншого шанованого родича Хельґі, за що він і мститься Хундінґові.
378
Цей звичай вікінгів зветься strandhögg, себто «берегова різанина», практичний спосіб поповнити запаси харчів під час військової подорожі. Щодо поїдання м'яса саме сирим певности немає, хоча виключати таку практику теж неможливо.
379
Хлесей — острів Льосе у протоці Каттегат, мабуть, єдиний з реальних топонімів у цій пісні.
380
Сестри Ґуннара — валькірії, їхні птахи — круки або орли. Хто такий Ґуннар і чому його сестри — валькірії, важко сказати напевно; радше за все, йдеться про Ґуннара сина Г'юкі, брата Ґудрун, героя сказання про Вьольсунґів.
381
Під ведмедями маються на увазі воїни, що їх здолав Хельґі, але невідомо, про яку саме битву йдеться.
382
Годувати орлів або круків — битися, убивати людей.
383
Смертоносні пісні — vairúnum, «руни загиблих» чи «руни загибелі». Цікаво, що тут під словом «руни» мається на увазі не знак письма, а рід епічних пісень, як у карело-фінському фольклорі. Можливо, це єдиний приклад подібного вжитку поняття «руна» у нордичній традиції.
384
Хто з щитоносців — в оригіналі Hver er skjöldungr, себто «хто зі скйольдунґів». У примітці до строфи 50 «Першої пісні про Хельґі Вбивцю Хундінґа» наводиться низка подібних патронімів, що стали вживатися у поезії для позначення героїв і королів. Скйольдунґи, або Скільдінґи англосаксонської традиції — рід данських конунгів, що нібито походили від Скйольда/Скільда Скевінґа, саме ім'я якого перекладається як «щит». Не буде зайвим зауважити, що щит, як і меч, обладунок та шолом, є соціально значущими маркерами, що підкреслюють статус героя. Це — «біла», статусна зброя, на відміну від ножа, списа чи лука зі стрілами. Отже, Ґудмунд одразу ж оцінює вождя чужинців як родовиту людину й гідного суперника.
385
Важко твердити достеменно, хто такі ці Фйорсунґи і як їхній спадок потрапив до Хельґі, якщо тільки це не кеннінґ на позначення золота.
386
Присуд мечів — битва.
387
Диво лютожахливе — в оригіналі gylfa grimmúðgastan. Словник Віґфуссона-Клісбі дає такий переклад для слова gylfa: «an ogre, a beast, a she-wolf», тобто «велет, звірюка, вовчиця», хоча, можливо, тут має місце вжиток форми gylfa як хейті на позначення короля. Зі словом grimmúðgastan теж не все просто: grimm перекладають і як «лють, гнів, злість», і як «морок, пітьма», і як «жах», і як «таїна», a gast у даному разі радше за все позначає не гостя, як дає словник, а те, що позначається такими словами, як англосаксонське gæst, англійське ghost та німецьке Geist — привид, злий дух, лиха потойбічна істота (від прагерманського *gaista-z; *gaistian-). Відтак, безголове тіло, яке продовжує збройну боротьбу, Хельґі порівнює з чудовиськом, лютим і жахливим.
388
Була ти нам Хільдою — алюзія на сказання про Хьяднінґів, поширене у північно-німецькій та скандинавській традиціях (див. хоча б «Ставку про Сьорлі, або Сагу про Хедіна та Хьоґні»). Хільда, Хільд — дочка конунга Хьоґні (Гаґен німецького варіанту), яку викрав молодий герой Хедін (Хетель німецької традиції, Хеоден англосаксонської). Хьоґні вирішив повернути дочку і помститися за образу. Війська старого і молодого конунгів зійшлися в битві й знищили одне одного. Тоді Хільда чарами оживила обидва війська, і на ранок вони продовжили боротьбу з тим самим результатом. Сказано, що так триватиме до кінця часів. У своїй відповіді Сіґрун також натякає на цей мотив. Деякі фахівці припускають, що це не що інше, як хтонічна пародія на поведінку ейнхеріїв у Вальхаллі. Існує також гіпотеза, що саме цей варіант посмертного буття воїнів передував уявленням про Вальхаллу.
389
Фйортулунд — можна перекласти як «Кайдановий гай». Очевидна паралель зі священною дібровою германців-семнонів, про яку Таціт повідомляє, що туди можна було заходити виключно у кайданах, а виходили звідти вже без них — відгомін обряду ініціації.
390
Води Лейвтара — тобто води одної з рік, що течуть у Хель. Тут доцільно згадати паралель з еллінської традиції, де клялися водами підземної ріки Стікс.
391
Камінь Хвиль (Unnarstein) — ще можна перекласти як Камінь Унн, камінь однієї з морських велеток, дочки велета Еґера наймення Унн, себто «Хвиля». Чому саме ним клялися — важко сказати напевно. Можна припустити, що той, хто порушив присягу, дану тим каменем, наражався на небезпеку наскочити на рифи чи прибережні скелі під час морської подорожі.
392
Яструби Одіна — круки.
393
Роса смерти — кров.
394
Родич Хьоґні — зять Хьоґні, себто Хельґі.
395
Роса печалі — кров або сльози.
396
Строфи 45-46 висвітлюють цікаве міфологічне уявлення, поширене на Півночі, згідно з яким небіжчикам на тому світі заважають сльози їхніх живих родичів і друзів. Тому вікінгів не оплакували. Важко сказати, наскільки соціально універсальним було це уявлення, чи стосувалося воно всяких мерців загалом, чи лише представників воїнського прошарку.
397
Червоний шлях — небо на світанку.
398
Путь птахів — небо.
399
Блідий кінь — поширений маркер смерти й атрибут Смерти як персонажа (пор. фольклорний скандинавський образ «кобили Хель»).
400
Міст вітрошолому — небесне склепіння.
401
Сальґофнір — півень, що криком будить героїв у Вальхаллі.
402
Рушають на тінґ сновидінь — ідуть спати.
403
«Пісня про
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Старша Едда. Епос», після закриття браузера.
