Читати книгу - "Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи"

3. Покривало Ізіди

Отже, на підставі ототожнення із Артемідою, статуя Ізіди являє собою жінку, загорнуту в покривало[835]. Покривало Природи, без жодних натяків на Ізіду, з’являється у праці Едмунда Спенсера (1552—1599)[836]. Поет стверджує, що її обличчя нікому невідоме, що жодне створіння не може його відкрити, адже воно заховане за покривалом, що прикриває його. Одні кажуть, що це покривало призначене приховати жахливий вигляд Природи, адже вона схожа на лева. Людські очі не зможуть цього витримати. Інші кажуть, що це тому, що вона прекрасна та сяє більше за сонце, а отже дивитись можна лише на її відбиток у дзеркалі.

У XVII столітті Атанасіус Кірхер у своєму «Oedipus AEgyptiacus», де він розглядає єгипетські таємниці, витлумачує покривало Ізіди як символ таємниць природи[837]. Можливо, це перший симптом цієї моди, одночасно іконографічної та літературної, яка надихатиме усю модерну та романтичну добу і яку називатимуть єгиптоманією.

Як би там не було, у XVIII столітті іконографічна тема покривала Ізіди буде відверто пов’язана із темою таємниць Природи. На мою думку емблема, що представляє Природу, уперше була визначена в «Іконології» Жана-Батіста Будара, що вийшла у 1759 році: «Природу, яка є зібранням та перебуванням усіх створених істот, зображають як молоду жінку, нижня частина якої поміщена у футляр, прикрашений різними видами земних тварин, а на простягнутих руках якої сидять різні види птахів. Вона має багато грудей, наповнених молоком. Її вкрита покривалом голова означає, на думку єгиптян, що найбільші таємниці Природи належать Творцю»[838]. Як зазначає у 1779 році Оноре Лакомб де Презель у своєму «Іконологічному словнику», ця тема може набувати багатьох форм: «Єгиптяни зображали її [Природу] у образі жінки, вкритої покривалом. Образ простий, проте витончений. Подекуди це покривало не закриває її повністю, дозволяючи побачити нам частину її грудей, щоб вказати нам на те, що найкращим чином ми знаємо дії Природи, пов’язані із задоволенням наших найперших потреб. Решта тіла та голова закриті, що є живою емблемою нашого незнання того, для чого і чому потрібні ці операції»[839].

4. Тема розкриття

Хоча таємниці Природи, як каже Жан-Батіст Будар, належать Творцю, люди XVII та XVIII століть завдяки злету науки та вдосконаленню наукових інструментів, вважають, що людський розум може проникнути у таємниці Природи і, таким чином, підняти покривало Ізіди.

Можна відрізнити певні типи уявлень про розкривання Ізіди. Насамперед, у деяких із них йдеться про розкриття статуї Ізіди-Артеміди. Такою є гравюра Торвальдсена (іл. 1), яка прикрашає присвяту Ґьоте німецького перекладу книги Александра фон Гумбольдта «Нарис географії рослин»[840]. Тут Аполон, бог поезії, розкриває статую Природи, біля ніг якої лежить книга Ґьоте «Метаморфоза рослин». Ґьоте сам прокоментував цей малюнок, кажучи, що він дає зрозуміти, що поезія здатна підняти покривало Природи[841]. Те саме стосується гравюри Гоґарта і Фюслі, про яку ми зараз будемо говорити. Вона наголошує дивний характер уявлення про Природу. Водночас, інші художники звільняються від цього застиглого образу та насмілюються зобразити живу молоду жінку, хоча й у традиційний спосіб зображують її з багатьма грудьми. Саме такими є малюнки, які ми будемо розглядати далі.

Існують, також, гравюри, на яких покривало Ізіди знімає якийсь алегоричний персонаж, тоді як на інших гравюрах наголос робиться на повазі до таємниці. Зображення розкриття вперше з’являється, вочевидь, на фронтисписі (іл. 9) книги Блазіуса «Anatome animalium» (1681)[842]. Тут можна побачити Науку, представлену у образі молодої жінки, із полум’ям на голові — символом бажання знати[843], із лупою та скальпелем у руках, яка розкриває жінку із чотирма грудьми. Природа також має на своїх грудях символи семи планет. На правій руці, яка тримає скіпетр, сидить яструб, що нагадує про перші зображення Природи[844]. Навколо неї, також, зібралися різні тварини, а біля її ніг можна побачити двох путі[845], що символізують наукову працю: один розчленяє тварину, інший досліджує її нутрощі, дивлячись на Природу із захопленням.

Антоній ван Левенгук зіграв важливу роль в історії біології завдяки використанню мікроскопу, який він не винаходив, проте який ним був істотно вдосконалений. Частину своїх відкриттів, зокрема, одноклітинних організмів, він виклав у листах до Академій Лондона та Парижа. Ці листи він об’єднав у книги, одна з яких називається «Arcana Naturae detecta» — «Таємниці розкритої природи»[846]. Майже всі фронтисписи книг Левенгука зображують розкриття Ізіди-Природи Філософією чи Нукою про природу. З усіх цих численних гравюр я звернуся лише до тієї, що міститься на початку його книги «Anatomia seu interiora rerum», що вийшла друком у 1687 році (іл. 10)[847]. Тут Ізіда-Артеміда, видається, розкриває саму себе, тримаючи покривало у своїй лівій руці, проте старий, який, можливо, повинен зображати Старика-Час, також знімає з неї покривало[848]. Природа має п’ять грудей. Вона тримає у своїй нахиленій правій руці ріг достатку, з якого вислизають, поміж інших, квіти, жаба, змія, метелик. Справа від Ізіди ми бачимо жіночий персонаж, який зображує, цілком ймовірно, Філософію або Науку про природу. Під своєю правою рукою ця жінка тримає книгу, на обкладинці якої намальований сфінкс. Сфінкс символізує тут проникливість, яка розкриває таємниці природи. Філософія паличкою вказує на інший жіночий персонаж, ймовірно, це наукове Дослідження, яке повинно вивчати предмети, що випадають з рогу достатку. Ця жінка дивиться у мікроскоп і описує те, що вона бачить. Як і Гермес, вона має крила біля голови. Гермес символізував інтелектуальну винахідливість, тлумачення таємниць[849]. На першому плані сидять чоловік із жінкою, які, вочевидь, поставляють квіти та тварин науковому Дослідженню. Отже, гравюра в цілому у алегоричний спосіб зображує наукове Дослідження, яке за допомогою мікроскопа відкриває таємниці природи.

Натомість в інших зображеннях ми можемо побачити лише легкий натяк на розкриття таємниць, в них панує радше настанова поваги до природи. Можливо саме у такий спосіб потрібно розуміти картину Рубенса, намальовану до 1648 року, де статую Природи, визначену як Кібела, проте цілком відповідну традиційним образам Ізіди, прикрашають три Грації (іл. 11). У