Читати книгу - "Похибка першого типу, Invisibility mask"

Раптом його телефон вібрує, і це змушує хлопця переключити свою увагу. Нарешті, мої молитви почуті! Хоча він все ще не відпускає мене, але погляд цих холодних сірих очей більше не сфокусований на мені.

— Янголе, побачимося завтра. А поки будь чемною дівчинкою і їдь прямо додому. Не хотілось би, щоб ти знайшла ще більше проблем у свій перший день, — говорить він, кладучи телефон назад у кишеню джинсів.

Серйозно? Чому все, що виходить з його вуст, звучить як наказ? Я точно не збираюсь цього запитувати; на сьогодні сміливості вистачило. На моє щастя, він забув про інцидент у залі, але чому досі не йде?

— О, і більше не підвищуй на мене свій прекрасний голос, інакше мені доведеться покарати тебе, — промовляє він, цілує мене у шию і йде.

Не знаю, скільки часу я так і простояла біля стіни жіночої вбиральні, але до нормального стану змогла прийти лише в своїй кімнаті. Коли я одягнула улюблену піжаму і забралася під ковдру, рука мимоволі торкнулась того місця на шиї, де кілька годин тому були губи Лео. Я ніколи не дозволяла нікому цілувати себе там, а він зробив це так безцеремонно… Боже, але це було приємно. Від нього йшло стільки холоду, але цей жест був аж надто гарячим. Він справді нагадує диявола. Так іронічно, що саме це спало мені на думку... Янгол і Диявол. Як же мені виплутатись із цього всього і вціліти?