Читати книгу - "Морок, Айрін Сторі Irene Story"

- Послухай, я нічого такого від тебе не хотів.

- А що хотіли?

- Врятувати. Я подумав, ти вже все… Покінчити з життям надумала.

Треба було зупинитись, тому що бігти і розмовляти – це абсолютно нереально. Звісно, був ризик, що коли зупинюсь, то чоловік мені щось зробить, але здавалось, що вже в нікого не було ні на що сил.

- Що Ви зараз хочете від мене?

- Вибачитись. Не так зрозумів. Нічого поганого не мав навіть на думці. Та не біжи ти так.

Я зупинилась і почала віддихуватись.

- Вибачення прийняті. На все добре.

І я вже спокійним кроком пішла у бік метро. Відчувався біль з лівої сторони, десь біля шлунку. Ніхто вже за мною не гнався.

Прийшовши додому, я зрозуміла, що сучасне життя без жодного засобу зв’язку, – це теж саме, що потрапити у чарівний світ без жодної магічної сили. На наступний день я пішла в магазин і купила собі новий телефон. Збережені гроші на відпустку перейшли на рахунок того ж магазину.

Згадуючи цей епізод зі свого життя, я непомітно для себе проїхала чотири станції метро. Вийшовши на вулицю, вдихнула літнє повітря вже залюдненого серця України – Києва.

До місця роботи мені залишилось пройти хвилин п’ятнадцять-двадцять. Поспішати не хотілось. Телефон, що впустила, я навіть і не думала шукати. Напевно, його хтось і так вже знайшов.