Читати книгу - "Щоденник Яти Ольше. Том 1, Наталія Шепель"

- Гаразд. Сьогодні явно не вийде розмови. Але я бачила магістра Ланга, він просив вам передати, щоб ви зайшли до гільдії магів, ще за одним документом, - але мене явно ніхто не слухав. - Як протверезієте, поговоримо ще раз, - додала я сподіваючись, що тверезими змінять ставлення до мене. От би ще дізнатися, чим воно викликане.

А ще я щойно зрозуміла, що змогла відчути емоції цієї компанії. От і перший прояв магії. Емпатія.

Піднявшись із-за столу я почала шукати вільне місце, щоб пообідати, як помітила Лавену в компанії “крадіїв” та трьох “воїнів”, два з яких були близнюками. Вчора тільки познайомилися, того як їх звати добре пам'ятала. Смуглявого брюнета, який був на четвертину орком, звали Галеон, а червоношкірих шатенів з рогами: Ронан і Беван, загадкової раси теффір. Обладунків та зброї при них не було, напевно, залишили в кімнатах. Даремно.

- Я прокинулась, а тебе немає. Встигла злякатися, та господар сказав, що ти пішла до торгових рядів. І без мене, - защебетала дівчина.

- Вибач. Але мені потрібно було зайти до гільдії магів ще за одним документом. Боялася що вони всі розійдуться, і прийдеться знов до них йти. А ти так міцно спала, не хотілося будити.

- Завтра без мене нікуди не йди. А якщо не буду прокидатися, дозволяю полити себе водою з глечика.

- Домовились, - погодилась я, відчуваючи, що напівельфійка справді хвилювалась за мене.

- Ти сідай поряд. Їсти хочеш? - потиснувшись запитав один із близнюків, та не чикаючи моєї відповіді махнув рукою привертаючи увагу однієї з подавальниць. Самостійно зробивши замовлення він знову звернувся до мене: - так що ти дізналася?

- Що дізналася? Навіть не знаю, чи буде воно вам корисним.

- Ти говори, а ми вирішимо.

Я і розповіла, як прошвендяла пів дня по базару, а як швидко і дешево добратися до Маг-Рівіка, так не надумала. Проте отримала пропозицію їхати, з як виявилося уже сформованою компанією, до Мілет-Дуна в пошуках пригод та заробітку.

Довелося їх засмутити тим, що без диплома я не маг, а потенційна загроза. Та ще і магією навіть уявлення не маю як користуватися. Засмутилися хлопці сильно. Вони вважали, що мало не з першого дня на них чекають пригоди. Посидівши для пристойності до півночі, попрощавшись, та разом з Лавеною пішли спати. Завтра чекав на новий день, з тими самими питаннями: “Як дістатися до Маг-Рівіка?” та “Як зекономити гроші?”.

03.12.156р.

Дорим

Я знову прокинулась на світанку. Цього разу цьому сприяв спів півня під вікном.

Вставати поки не хотілося, того я лежала в ліжку, коли мене відвідала ідея, як дістатися до Маг-Рівіка. По-справжньому ранок вечора мудріший. Караван купців. Слова Галеона про спільну подорож до Мілет-Дуна привели мене до цієї думки. Охоронець з мене звичайно нікчемний, але пасажир цілком прийнятний.

Розбудити сусідку вдалося з другого разу, вмивши ту снігом. Заливати постіль водою було шкода.

Дівчина прокинулась одразу й навіть не обурилася. Поки вона зівала, я виклала свій план.

- Треба про це Галеону розповісти. І бажано зараз.

- Хочеш, щоб я його розбудила?

- Так. Повір, він не розсердиться. Ми ще вчора про це говорили, що сьогодні потрібно раніше встати.

- Ну добре. Я пішла, а ти продовжуй збиратися. І не засни знову.

Напівельфійка погоджуючись кивнула головою, та почала розчісувати довге, чорне волосся.

На диво Галеон швидко відкрив двері, хоча і позіхав у весь рот. Я на хвилинку зам'ялася, бо на ньому були лише штани, а голий торс прикрашали бугристі м'язи. Ледь стрималась, щоб його не торкнутися.

- Доброго ранку, - згадавши за чим прийшла, привіталася я. - Ми з Лавеною їдемо шукати караван, та подумали що вам це також буде цікаво.

- Буде. Заходь. Розповідай, - коротко командував брюнет, пропускаючи мене в середину.

В кімнаті в якій він мешкав сам, стояв запах сторонньої жінки, особливо відчувався від постільної білизни, однієї з подавальниць. Спритний який.

- Так що там в тебе? - знов привернув до себе увагу.

- Я коли вчора була на базарі, то чула про купців та їх каравани, що постійно мандрують від одного міста до іншого по Шляхам. Того і припустила, що з ними можна дістатися потрібного міста.

- Це діло, - похвалив Галеон й з зухвалою посмішкою спостерігав як я морщусь від запаху. - Ревнуєш?

- Кого? - не одразу зрозуміла на що натякав здоровань, і вже не втримавшись дзвінко чхнула.

- Тобі сьогодні потрібно ще зайти в аптеку перевертнів, за носовою маззю, що знижує нюх.

- А така існує?

- Так. Алкід з Кріоном теж за нею сьогодні ідуть. Кажуть навколишні запахи їх з розуму зводять.

- Є таке. Останніх розбудиш сам, а я за Лавеною. Чекаємо вас внизу.

- Впевнена, що нам потрібно так зрання кудись іди? Може проведемо час з більшою користю?

На непристойний натяк не образилась. Я відчувала, що хлопець по дружньому наді мною кепкує, особливо після того, як я довго роздивлялася його голий торс, а потім ще відчула запах жінки.

- Згодна, - вирішила підіграти. - Тільки змий спочатку цей гидкий запах.

- Лазні тут немає.

- Але є криниця.

- Якось іншим разом, - хлопець ледь помітно здригнувся від перспективи митися в крижаній воді на морозі.

- Домовилися. А зараз я піду повторно будити нашу співачку.

***

Сніданок сьогодні був не такий шикарний, як вчора. Пшенична каша, відбивна з баранини та сірий хліб. Після цього ми попрямували до південних воріт, де збиралися торговельні каравани на різні напрямки.

До воріт дісталися не швидко, вони були розташовані на іншому кінці міста. Але майже одразу знайшла відповідного торговця, який днями висувався аж до самого Ейсшора, що був розташований на заході материка.

- Зараз с тебе два асімма, за бронювання. А потім будеш платити вперед за кожен перехід. Так дивись і дістанешся самого Норгерда. Якщо не змерзнеш по дорозі, - окинувши мене поглядом, кинув невисокий, пухкий торговець, а стоявши поблизу охоронці зло розсміялися. - І ще. В тебе кінь є? Чи хоча б кульгавий віслюк?

- Ні того, ні іншого, - чесно відповіла я, з жахом представляючи себе верхи. Ми