Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

Елітна п’ятірка заходиться віддалік всіх, вочевидь не помічаючи моєї ганьби, інакше вони були б першими, хто висловив усе в обличчя, а не за спиною, як інші. Їх щось турбує, адже розмова між ними, як мені здається, дуже серйозна. Вони не марнують часу, обговорюючи можливі стратегії, в той час, як я не можу вигадати бодай щось доречне! Мене надто вразила моя необачність. Проте й журитися довго не доводиться, тому що до нас виходять вчителі, до яких приєднується й Какаші-сенсей з книжкою в руках, стаючи в лінію перед натовпом здивованих учнів.

— Доброго дня, — починає вчитель Ірука, вітаючи нас привітною усмішкою, — радий, що ви пройшли перший етап, отже тепер я з гордістю оголошую початок другого, тепер вже вирішального етапу відбору! Незабаром ви нарешті станете повноцінними суперниками! Багато хто з вас знайде собі вірних товаришів на все життя, адже всі ви будете боротися пліч-о-пліч за місце в найкращому вищому навчальному закладі країни! Команда переможців не тільки отримає грант на навчання в цьому університеті, а й перепустку в щасливе майбутнє!

— Яка сила юності! — не втримується від захвату вчитель Гай, практично плачучи через промову колеги.

Його брови настільки густі, що коли він проявляє якусь емоцію, вони буквально гіпнозують погляд, змушуючи уважно розглядати кожну їхню волосинку. Буває навіть моторошно, адже мені не раз доводиться спілкуватися з ним особисто як старості класу, а він завжди надто реагує навіть на незначні деталі! І тепер я стою серед натовпу, розглядаючи його обличчя, наче під гіпнозом цих величезних шовковистих гусениць.

— Не сподівайтеся, що буде легко, — спокійно додає Какаші-сенсей, нарешті ховаючи свою непристойну книжку, — щоб отримати щось цінне, треба навчитися віддавати. Пам’ятайте про це! Не докладати ніяких зусиль і сподіватися на успіх чи свою кмітливість – вірний шлях до програшу. Ви повинні викластися на повну!

— Що ж, не будемо лякати дітей, Какаші, гадаю, вони й самі зрозуміють, що до чого, — поспішає на наш захист Ірука-сенсей, намагаючись згладити гострі кути. — Тепер поговоримо про те, що ми маємо на цей час. На жаль, з усіх учнів школи не набралося конкурсантів навіть на заявлену кількість команд! Зізнатися, ми гадали, що на першому етапі буде понад сорок п’ять осіб, які пройдуть випробування, але, як виявилося, пройшли відбір лише тридцять два учні. Дирекція надала нові вказівки з приводу конкурсу, і тепер замість заявлених п’ятнадцяти братимуть участь десять команд з трьох осіб у кожній!

— Двоє не візьмуть участі, — виривається в мене, перш ніж я встигаю як слід подумати.

— Все вірно, Сакуро, — усміхається Ірука із сумом, — ти, як завжди, доволі кмітлива. Двоє з вас залишать цей стадіон, не ставши повноцінними конкурсантами. Проте не слід хвилюватися. Особисто я бажаю вам усім успіхів та наснаги! Зараз я передаю слово вчителю Куренай, яка відповідає за проведення цього відбіркового етапу. Вона оголосить усі правила і, звісно, надасть корисні вказівки. Дякую за увагу, друзі! Нехай щастить!

— Зараз ви повинні розподілитися на команди, — не церемонячись, підхоплює Куренай-сенсей, — у вашій команді повинні бути ще двоє тих, хто вам до душі. Або тих, кого ви вважаєте сильним союзником – як вам буде завгодно. Після того, як команда буде сформована, підійдіть до мене, я внесу вас до переліку. У вашому розпорядженні є десять хвилин. Моя вам порада: не забивайте голову думками.

Мене одразу охоплює паніка. Серед присутніх немає нікого, з ким я хоч якось підтримую стосунки. Сильні та кмітливі учні не візьмуть мене до себе, до того ж багато хто з них не зволікаючи підходить до вчителя, аби скоріше внести свою команду до списку. Потрібно діяти швидко, адже зрештою залишаться двоє тих, хто не матиме повноцінної команди! У мене є сумніви щодо їхньої подальшої участі навіть у відбірковому турі, і якщо я опинюся серед них, можна вважати, що я вибула! Це практична частина, чи означає це те, що я маю обирати серед тих, хто сильніший та спортивніший? Ні, не треба на цьому зациклюватись, інакше я не зможу вчасно знайти собі команду! Що ж, залишається не так багато варіантів і один із них клята еліта.

Озираючись довкола, я бачу, як мало залишається тих, хто все ще не має команди. На щастя, еліта складається з п’яти учасників, а не шести, і мало хто б набрався сміливості підійти до них першим. Що ж, це мій шанс! Роблячи глибокий подих, я рушаю назустріч своєму приниженню. Підходячи до них впритул, я простягаю руку Шикамару – єдиному, кого я вважаю за адекватного союзника, і надаю свою пропозицію. Звичайно ж вони сміються мені в обличчя, це навіть надто передбачувано, але ким би я була, якби здалася настільки легко?

— Адже вас п’ятеро, чи не так? — посміхаюся я. — Це не ви мені робите ласку, навпаки, її роблю вам я! Скажіть з висоти своєї думки про себе, хто ще в здоровому глузді зможе запропонувати вам свою допомогу? Усі бояться почути від таких популярних та недосяжних людей відмову. Часу обмаль, а я не найгірший варіант із тих, хто ще залишився.

Я показово озираюся, підтверджуючи доречність своїх слів. Залишаються зовсім небагато людей, які так і не вирішили, з ким вони будуть в команді. Я помічаю товстуна Чоуджі, з яким ніхто не поспішає об'єднуватися через його зайву вагу. Тур повинен бути на прояв фізичної підготовки, а з цим в Акімічі справи кепські. Ще є вільними Кіба та Шино, які сперечаються про щось осторонь інших. Ці хлопці – найкращі друзі, які навряд чи захочуть розлучатися. Вони вражають своєю безглуздістю, адже часу вкрай мало, хіба ця суперечка настільки важлива?

— Ти маєш рацію, Сакуро, — усміхається Нара, — мене завжди дивувала твоя хоробрість. Що ж, я вже обіцяв бути в команді з Іно, тоді ми знайшли собі третю людину.

— Ні, — виривається в мене, і я гнівно дивлюся на колишню подругу, перш ніж додати: — я не буду з нею в одній команді!

— Ти мене випередила, Харуно, — шипить Яманака, схрещуючи руки на грудях. — Я б ні за що не погодилася бути з тобою в команді! Краще Чоуджі, ніж ти!