Читати книгу - "Берсеркер: Частина Перша — Останній нащадок, Артур Крупницький"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Засурмів ріг. Четверо вершників почали мчати в сторону стада, кричачи і б'ючи списами в щити, щоб привернути увагу звірів. Стадо майже одразу помітило загрозу і почало рухатися в протилежну сторону, до лісу. Здавалося, ніби воно знало, що там їх порятунок. Інша група, яка чекала в лісі, була на поготові, знаючи, що Тюри не зможуть пройти стадом в лісі і їм доведеться його оминути. Тоді групі, яка знаходилася в лісі, вдасться відбити від стада одну відстаючу особину.
Стадо наближалося швидко, тікаючи від загрози.
— Всім бути на поготові, я скажу коли, — наказав Руїн.
— Чекаємо.
Але стадо підбігло до лісу на відстань пострілу лука, зупинилося і повернулося до загрози, що надходила. Вони почали ревіти, гребти з-під себе землю та розмахувати своїми величезними рогами, показуючи, що готові прийняти бій.
— Не стріляти! — сказав Руїн. — Тут щось не так.
І в ту саму секунду по його спині пробігли мурашки. Вони відчули сильний порив вітру і тріск гілок за спинами. Це був Альфа самець стада — бугай завбільшки з шатер клану, який, підбираючи з-під себе землю копитами і ламаючи молоді дерева своїми рогами, мчав на них.
— Всі врозтіч! — крикнув Руїн.
Двох лучників гігант убив одразу, притиснувши їх рогами до дуба. Відступаємо, — подумав він, але відступати було нікуди. З однієї сторони був кремезний монстр, з іншої — ціле стадо. Вони були повністю відрізані від допомоги.
Рубайли крикнули:
— Ми виграємо вам час, а ви біжіть, пробирайтеся крізь стадо! Ми виграємо вам час!
І пішли прямо на ворога, але їхні сокири були для велета як укуси болотяних мух. Гігант втоптав одного в землю, іншого відкинув рогами об стовбур дерева і направився в сторону Руїна та Арка.
— Синку, тримайся, — сказав Руїн і метнув списа. Він відскочив і тільки розлютив велета. АРК вистрілив з лука, але стріли відлітали немов від каменю. Руїн дістав щит і меч і звелів Арку стати за його спиною.
Через частки секунди Арк почув тріск щита і відчув щось тепле на обличчі. В ту ж хвилину його відкинуло на кілька кроків від батька. Піднявшись, він побачив уламки щита і останки руки батька. Руїн відчув різкий біль у лівій кінцівці нижче плеча і зрозумів, що руки немає. Він захотів піднятися, але удар був занадто сильним. Він тільки міг дивитися, як потвора наближається до нього і сина.
І от він вже попрощався з життям і з останніх сил крикнув:
— Тікай!
Заплющив очі через те, що втратив багато крові. Він вже майже відчував подих монстра, але раптом звук відбиття копит від землі, що наближався, зник. Він розплющив очі і побачив, як його син впіймав монстра за роги, тримаючи руками і спершись ногами в землю, не пропускаючи його далі. А потім, одним помахом руки, АРК зламав ріг і встромив його в груди.
Монстр заревів і впав.
Потвора останнім своїм подихом заревіла так, що все стадо одразу повернулося лицем до лісу і, жахаючись, почало тікати обабіч лісу. Бугай був повержений. АРК розвернувся до батька. Вони зустрілися поглядами, і він впав знепритомнівши.
Коли їх знайшли погоничі, вони не могли ані повірити своїм очам, ані зрозуміти, що тут сталося.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Берсеркер: Частина Перша — Останній нащадок, Артур Крупницький», після закриття браузера.