read-books.club » Фентезі » Програне парі, Аріна Спел 📚 - Українською

Читати книгу - "Програне парі, Аріна Спел"

206
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Програне парі" автора Аріна Спел. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 5 6 7 ... 29
Перейти на сторінку:
5. Бріана

Не встигла я увірватися до зали, як отримала запрошення на танець. Молодий чоловік , імені якого я навіть не запам’ятала, весь час витріщився мені в декольте і без упину говорив. Чесне слово, йому рот не закривався. Тому, коли музика скінчилася, швиденько попрямувала від надокучливого кавалера. Сподіваюся, він зрозумів натяк. Та краще мені було весь вечір поспіль бути з ним, ніж пережити те що відбулося далі. 
На мене мчала королева. Вони подруги з моєю матірʼю, тому вона дуже перейнялася моєю долею, й обіцяла батькам всіляко допомогти. 
Хто ж знав, що мені підкладуть таку свиню, як доглядальницю у виді самого принца. Справ у нього нема, чи що? У самого одруження на носі, а він мною буде перейматися. 
Як ми не покусали один одного, поки танцювали, і чого так пече його долоня в мене на попереку - лише Богу відомо. 
Коли пішов за напоями, дав зрозуміти, щоб чекала. Ага. Зараз. 
Чоловік, що мене запросив, виявився досить не поганим співрозмовником. Не навʼязливі компліменти, лагідний погляд, приваблива зовнішність. А що, кандидат, щоб вдати зацікавленість, не поганий. Пофліртуємо трішки, так щоб до моїх батьків дійшли чутки про залицяльника, а потім розбіжимося. Розривати стосунки, це я вмію. Ще жодна ніжна чоловіча психіка не витримувала. Він навіть запросив на прогулянку на наступний вечір. Швидко й неочікувано. Але я погодилась Це чудово входило в мій план. Чим більше розголос, тим краще. От би ще його на зраді спіймати під кінець, взагалі -  ідеально. Була б нещасною жертвою, а так батько знов мене звинуватить, що я навмисно. Хоча мені яке діло, хай спочатку доведе.

Танець закінчиться і він повів мене назад. О, ні. Там Айрон, я намагалася змінити траєкторію, але де там. 


Спілкування вдалося уникнути, мене знову запросили. Як було не скористатися нагодою, хоч і добряче втомилася. Кавалери міняли один одного, а я боялася відмовити, щоб той причепа знов не почав мені надокучати. Стефан запрошував ще двічі. Це красномовний натяк. Чи лестила мені його увага? Якось байдуже. Навіть коли, ніби ненароком торкнувся плечей, не відчула нічого. Згадалося як обпікали долоні принца, та цьому було логічне пояснення- він мене дратує. Ось і все.

Нарешті все скінчилося, я ледве доплела до спальні, на час мого перебування в столиці, мені виділили покої в палаці, сподіваюсь далеко від Айрона, бо перетинатися з ним не хотілося взагалі. 
Думала, відключуся одразу, але дурні думки весь час крутилися в голові. І чого я так завелася? Ну погорячкував він, ну я трішки неадекватно зреагувала. Треба буде якось порозумітися, тим паче нам треба буде спілкуватися деякий час. 

З ранку, ну як з ранку, майже в обід, я ледь розплющила очі. Як же втомлюють ці святкування, наче добряче тренування. Їжа , ванна, книги. День тягнувся нудно. Вже й сама очікувала на зустріч з Стефаном, хоч прогуляюсь. Одягнула легку блакитну сукню, з досить відкритою спиною. Хотілося відчути захоплений погляд Айрона. Айрона? Я мала на увазі Стефана. Обмовилась. Принца я ж і не побачу. Може ненароком, коли буду виходити. Але до нього мені жодного діла. Стефан. Ось чия увага мені потрібна.

Яке ж моє здивування було тоді, коли помітила в холі Високість. Стоїть , руки в кишені, зиркає вовком. 

-Гарно виглядаєте , видно, що старалися.- було таке враження, що насилу вицідив з себе.

Я сама знала, що гарно. Комплексів не мала, що-що, а свою вроду оцінювала адекватно. Тому не втрималась і покрутилась на місці.

-Скажіть, що ви забули одягнути накидку, яка прикриває спину.- вже не говорив, а сичав. 
-В таку спеку? Нізащо? Ви ж не надумали включити режим турботливого татуся? Та навіть і він ніколи не втручався у мій вибір вбрання.

-Даремно. Йому слід було приділити більше часу вашому вихованню.

Де й поділося моє бажання знайти з ним спільну мову. Ууууу. Та я дівчина чемна, лаятися на людях не навчена, хіба в крайніх випадках. Буду ігнорувати. Ось.

В двері постукали. Дворецький відчинив. Здивування номер два на сьогодні - Стефан прийшов не сам. З ним під руку впливла красива блондинка. У відвертій, далеко не такій як моя, я б навіть сказала , дещо вульгарній сукні. Обтиснуті груди і бедра, глибокий розріз на стегні, декольте. Когось точно будуть спокушати. 
-Бріано, ти неперевершена. Виглядаєш чарівно.- звернувся до мене Стефан.- Дозволь представити леді Пенелопу. Ми випадково зустрілися, коли я йшов сюди. Вона любʼязно погодилася скласти нам компанію. Я подумав , що Айрону буде нудно нас супроводжувати.

Випадково? Ось так одягаючись випадково? Цікаво, як тоді навмисно. І яке супроводжувати? 
-Ми хіба не самі планували пройтися?- задала я , мабуть, риторичне питання .

-І не боїтеся з чоловіком залишатися на одинці?- чого він злиться , взагалі, не розумію. Йому ж краще, не треба час свій витрачати.

Хотіла пожартувати, що зазвичай чоловіки бояться мене, але подивившись у чорну вирву очей, у бурю, що в них панувала, вирішила змовчати. Ось така я добра сьогодні. Замість того поплескала віями, як і належить милій дівчині, і включила режим дурника:

-З таким чоловіком, як Стефан, нічого не страшно. Навіть в ночі і глухому лісі.

-Ще ви поночі в хащах не блукали.

Знов прикусила язика . Бо блукала, ой як блукала. Доводила хлопцям, що не боюся. Потім батько три години з вартою шукав мене, але то таке.

-Ходімо, бо запізнимось, я забронював чудовий столик в кафе.- Стефан втрутився в нашу перепалку.

Сідаючи в карету, хтось ніжно торкнувся моєї спини, ніби ненароком підтримуючи. Долоня була прохолодна і не завдавала дискомфорту. Отже не Айрон.

В екіпажі ми сіли поруч з Пенелопою. Чоловіки навпроти. Чомусь ця жінка почала дратувати мене, чим далі тим сильніше . Може своїми цицьками, що мало не вивалювалися. Та як вона не намагалася , ніхто туди не заглядав. Стефан не відводив від мене очей, весь час підтримував невимушену бесіду. Айрон же втупився у вікно, краєвидами, мабуть, милувався. 
Одне не розумію, чого він злий такий. Його ж ніхто не тягнув. Не хотів їхати , не мусів. 
Треба все таки зменшити оберти. Хоча сьогодні я і так поводжуся на диво спокійно. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 5 6 7 ... 29
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Програне парі, Аріна Спел», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Програне парі, Аріна Спел"