Читати книгу - "Програне парі, Аріна Спел"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
На весіллі, моя матуся сяяла щастям, чи не більше за всіх.
-Ти ж знала, що так станеться.- спитав її коли ми залишились на одинці.
-Та що там знати. Це було зрозуміло з вашої першої зустрічі, на балу.
-Це не була перша зустріч .
-От бачиш, сама доля вас звела. А я так, трішки посприяла.
Згадав нашу розмову, коли йшов повідомити, що скасовую відбір. Був налаштований рішуче. На суперечку. На дебати. Але вона лише коротко відповіла:
-Добре.
-Потрібно надіслати листи і скасувати запрошення- продовжив я насторожено, очікуючи на підступ.
-Я не встигла їх відправити. Закрутилася та й зовсім забула про них. Як добре все склалося.
Угу. Поставив в голові мамі плюсик, навпроти слова «інригантка» , а в голос сказав:
-Дякую.
Брати вітали мене з посмішкою. Дивилися з якимось співчуттям.
-Вітаємо.- близнюки потисли мені руки.- попався врешті-решті.
-А ви чого так либитесь ? - мусів трішки зіпсувати їм настрій.- Хіба не розумієте? Наступні в черзі ви!!!!
Їх очі треба було бачити.
-Матінка не вчинить так з нами. Вона нас любить.- відповів Кіран, сам не вірячи в те, що каже.
-Любить. Дуже любить. І саме тому, ви наступні. -підморгнув спантеличеним братам.
-Крістофер! Кіран!- про вовка промовка. Мама вже гукала на них, кликала до себе.- Ідіть сюди, мої любі. Хочу вас познайомити.
Я вишкірився на всі тридцять два. Погане відчуття зловтіха, але ж таке приємне.
За декілька днів до шлюбу, приїхала моя молодша сестра, Абігель. Ці дві, досить очікувано, одразу потоваришували. Споріднені душі. А в мене вже око тіпаєтся від напруги. Як виявилося, не даремно.
-Любий, ти ж знаєш, як я кохаю тебе.- коли Бріана так починала розмову, ставало не на жарт страшно. Єдине, в чому можна бути певному в цей момент- доброго не чекай. Все інше непередбачуване.
Я запитально підвів брови, чекаючи на продовження. А треба було тікати. Знатиму на наступний раз.
-Ти чув про танці на пілоні?
-Ні!Ні!Ні! Виключено! Я не дозволяю! - а потім додав. - Благаю!
-Я ж не питаю. Все вже вирішено. Просто доводжу до відома, як слухняна дружина.
-Слухняна? Ти хоч розумієш значення цього слова?
-По своєму. - і так мило посміхається, ніби не вона пʼє мою кров літрами.
— По своєму.- нащось повторив за нею. Ніби від цього зʼявиться якась логіка в її поясненнях.
Та так просто здаватися , наміру я не мав. Знайшов Дайрена, щасливого чоловіка своєї сестри, в якого теж, час від часу, тіпалося око.
-Слухай, друже. Абігель прийшла в голову дурна ідея. Навчити Бріану танцям на пілоні. Ти б не міг вплинути на цю ситуацію?
-Мене в це не вплутуй.- підняв руки, демонструючи цим жестом, що він не при ділах.
-Як скажеш. Лише зауваж, Бріана бере участь в нелегальних магічних боях. - хай знає. В нашій сім’ї теж є знання, якими ми готові щедро поділитися.
-Трясця. Цього ще не вистачало.- він побілів, як полотно.- Треба їх посварити. Терміново.
Звісно, з цього нічого не вийшло. Ці дві і по одинці добре тріпали нерви, а у двох виходило на відмінно.
Хоча, мушу зізнатися, я був щасливий. Навіть наші суперечки приносили задоволення, бо за ними завжди йшло бурхливе примирення.
Зараз, сидячи у вітальні й чекаючи на любу дружиноньку, яка бозна де вештається, а година пізня, я був в передчутті. Слуг завбачливо відпустив.
Це ж треба, в черговий раз втекти від охоронців і не сказавши ні слова, прийти вже затемна.
Тихо рипнули двері. Обережні кроки.
-Кохана! - гукнув її. - Я тут, чекаю не дочекаюся.
Вона на вшпиньках увійшла у кімнату. Встала з протилежного боку столу.
-Де була?- запитав.
-Та ми з Абігель засиділися.
-Охорона?
-Так сталося!- кліпає винувато очиськами.
-Час?
-Забула!
-Забула? А йди но сюди.
Почав обходити стіл, рухаючись до неї. Вона лише пискнула й зробила найнеобдуманішу річ, яку тільки могла. Спробувала втекти. Та гратися наміру я не мав. Наздогнав в два кроки. Розклав на тому ж таки столі. Задержали спідницю і без прилюдній увійшов з заду. Вона була волога і готова. Я тонув в її стогонах. Губився в оргазмі. Відчуття того, як її лоно стискає мій член, доводило мене до безумства. Я ніколи не звикну до цього.
Одним словом - я пропав. Кінцево і безповоротно.
Кінець
От і закінчилась ця історія. Дякую всім за увагу. Сподіваюсь, вона достойна витраченого вами часу). Особлива подяка дівчатам, що підтримували і коментували протягом написання. Без вас, моє натхнення швидко б вичерпалося)))
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Програне парі, Аріна Спел», після закриття браузера.