Читати книгу - "Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос"

Досить швидко я освоїлася у новому тілі та усвідомила ті плюси, які несподівано отримала. Знову молода, знову жвава та спритна, навіть трохи симпатична. У навчання я вгризлася зубами, кігтями та всім, чим було можна. Знала, що третього шансу у мене не буде, тому треба зробити все, щоб не витратити молодість даремно. Я вчилася, як звір. Чіплялася за будь-яку нагоду, шукала будь-яку лазівку і до шістнадцяти років таки отримала стипендію на навчання у Вищій Академії Магії. Обрала спеціальність артефактора.

То був мій щасливий білет. П'ять років під керівництвом кращих магів країни, п'ять років на те, щоб завести знайомства. Серед адептів академії навчалися хлопці з гарних сімей, був шанс зловити удачу за хвіст та знайти свого єдиного.

Дар, отриманий на ритуалі й помножений на деякі знання про техніку рідного світу, дозволив мені стати доволі дотепним інтуїтом. Тобто тим, хто міг створити чи відремонтувати найскладніші техномагічні пристрої, спираючись швидше на інтуїцію та припущення, ніж на фактичні знання.

Це зіграло зі мною злий жарт. Мене помітили, почали запрошувати на змагання та конкурси. На одному з них я познайомилася з лордом Хорасом Гейбом, шефом-покровителем академії, єдиним сином канцлера Луїса від колишньої дружини. Яка, до речі, вдало розлучилася із чоловіком років п'ять тому.

Хорас був неймовірно гарним, справжнім казковим принцом. Молодий, всього на п'ять-сім років старший за мене, чудово складений, золоте волосся, ясні блакитні очі, чудово поставлений голос з бентежливими низькими нотками, вишукані манери, дотепність. Звичайно, від уваги такого красеня я розтанула. Кілька безневинних танців, бесіди про досягнення науки — і ось уже руки молодика сповзли з моєї талії на те, що нижче.

— Продовжмо розмову в більш приватному оточенні, — зворушливо шепнув він мені на вухо. — У бібліотеці є затишні куточки: диванчики, приглушене світло. Цієї години там порожньо, повірте, нам ніхто не завадить. Але, якщо хочете, можемо разом вирушити за місто.

Мене ніби у крижану воду кинули.

— Ви, мабуть, неправильно зрозуміли мене, — я рішуче вивернулася з його хватки. — Приватні розмови мені не цікаві.

— Це ви не зрозуміли, — посміхнувся він. — Вони цікаві мені.

На жаль, Хорас відносився до тих самозакоханих типів, які не розуміли, що «ні» означає не «так, але треба поламатися для пристойності» або «ні, я ще не припудрила носик і не зав'язала бантики на панчохах», а саме «сумнівні зв'язки мене не цікавить». І справа не в тому, що він був непривабливий, навпаки. Ось тільки я була для нього ніким, черговою спідницею, тимчасовою втіхою: ані зобов'язань, ані відповідальності. Одружуватися з безрідною втраченою душею він не збирався.

З того моменту моє життя перетворилося на філію тренувального поля для шпигуна. Хорас не звик отримувати відмови, а я зрозуміла, що якщо стану постільною розвагою для синочка канцлера, то втрачу репутацію. Хорас шукав зустрічей, я їх уникала, що, на жаль, лише розпалило його зацікавленість. Далі – гірше, нормальні хлопці почали триматися від мене якомога далі, а лорд Гейб – ближче. Було все: провокації, умовляння, підлаштовані зустрічі, показові коханки, підіслані негідники. До моменту закінчення академії про нас тільки лінивий не тріпався. На випускному балу Хорас повторив пропозицію, попередивши, що йому набридло слухати відмови. Сказав, що краще б мені одуматися та оцінити перспективи, що відкриваються.

Я розлютилася і послала його під три чорти прямо посеред танцювальної зали. Він нічого не відповів, гидко посміхнувся і сказав, що його терпіння вийшло. А наступного ранку на мене посипалися відмови: про влаштування на роботу, оренду житла, виділення подальших грантів на навчання. Я, дипломований спеціаліст, найталановитіший маг-артефактор, інтуїт з унікальним даром бачити магічні потоки, знову опинилася на вулиці.

Подумати тільки, якби не ображене моєю відмовою самолюбство цього ідіота, сидіти б мені зараз в управлінні ради Архітекторів. Стажистом чи молодшим лаборантом, звісно, але з перспективами стати помічником Архітектора артефакторики. Однак… чоловік, особливо дріб'язковий, який має впливові знайомства і гучний титул, може стати серйозною перешкодою на шляху до успіху жінки, яка рішуче сказала «ні» у відповідь на його мерзенні пропозиції.

Доказів у мене не було, але надто швидко і несподівано розповзлися по столиці чутки про те, хто я насправді і як опинилася в цьому світі. Звичайно, великою таємницею це ніколи не було, але до конфлікту з Хорасом ніхто в моє життя не ліз і минулим не цікавився.

Зрозуміло, я влаштувала шефу-покровителю гучний скандал. Дурненька, сподівалася, що це якимось чином збереже мою репутацію. Помилася: він нічого не визнав і не виправив, ще й виставив мене повною істеричкою.

Пробиватися мені довелося вкотре вже з самого дна.

Проплакавши кілька днів на плечі подруги, я зібрала в кулак залишки волі, а в кишеню — накопичені золоті, і вирушила шукати приміщення під оренду. Займатимуся приватною практикою, вирішила тоді, благо ліцензія вже була, а відкликати її Хорас не зміг. Зрозуміло, що з таким рівнем підготовки на околиці міста мене прийняли як рідну.

Я виринула з сумних спогадів і глибоко вдихнула. Хай там як, зараз у мене є житло, робота та надія на майбутнє. І клієнт, який чекає на мене у кабінеті.