Читати книгу - "Обіцяю кохати завжди, Ема Ноель"

Але що як я не згадаю ніколи? Адже це теж можливо. А так хочеться жити, жити повноцінно, не озираючись і не відчуваючи страху. Вистачить того, що я ніколи не зможу остаточно позбутися фізичної неповноцінності. Кульгавість залишиться назавжди, хоч і не настільки помітна. Шрами теж нікуди не подінуться. Та й мої прогалини в спогадах та періодична короткочасна втрата зв’язку з реальністю можуть залишитися моїми супутниками до кінця життя.

Андрій, здається, поки не помітив моїх проблем. Кульгавість я ретельно приховую, взуття ношу виключно на низькому ходу, ходжу завжди повільно, ні на мить не забуваючи про свою проблему. Шрами ховаю під одягом — взимку це взагалі не складає труднощів. Ну а легку забудькуватість чи гальмування під час розмови можна легко списати на мрійливий характер чи закоханість.

Час до Нового року пролітає швидко. Під час сесії я потихеньку звикаю їздити в універ, ближче знайомлюся з одногрупниками вже вживу. Мені вони здаються хорошими, думаю, потоваришувати з усіма буде нескладно. Під час складання іспитів ми з Андрієм не бачимося, тільки телефонуємо одне одному. Підготовка забирає весь вільний час.

Новий рік ми зустрічаємо нарізно. Андрій поїхав до батьків, я, звісно ж, зі своїми. Але відразу після бою курантів ми зідзвонюємося й довго розмовляємо. Ми приготували одне одному подарунки, але вручити їх зможемо вже коли розпочнеться навчання. Андрій усі канікули проведе вдома. Я цю новину сприйняла спокійно, адже для мене батьки теж на першому місці. Тільки на відміну від моїх, які бачать мене щодня, до своїх навідатися він може лише під час канікул.

До початку семестру цілих три тижні, під час яких я страшенно нуджуся від неробства й нудьги. Перший тиждень ще абияк вдалося пережити непомітно, тому що батьки були вдома. А потім я залишилася сама. Цілими днями в чотирьох стінах складно, хоч і з Андрієм часто спілкуємося телефоном. Намагаюся вдома чимось займатися в міру своїх можливостей, але все одно складно.

Тому коли канікули закінчуються, моєму щастю немає меж, адже я так довго чекала цієї миті!