Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

-Не твоя це справа. О Боже…,- Єва помітила, що столик опустів за яким ще хвилину потому сиділа Леся з Євгенієм,- їх там немає…

-Кого там немає?- перепитав Денис, прослідкувавши за поглядом Єви.

-Моя подруга зникла,- Єва зірвалася з місця і побігла на вихід з клубу розштовхуючи перед собою танцюючих.

   Денис спочатку вирішив не звертати на це увагу та не зміг і кинувся слідом за Євою згадуючи всі непристойні слова, які він знав.

-Ти куди?- Антон наздогнав друга вже на виході.- Трапилося щось?

-Я й сам не знаю. Немає коли пояснювати,- Денис вискочив на вулицю шукаючи очима Єву .

-Я з тобою,- Антон кинувся слідом за Денисом.

  Єва розгублено дивилася, то в одну сторону, то в іншу намагаючись побачити свою подругу. Нарешті вона помітила, як Євгеній щосили тягнув Лесю за руку. Він намагався завести її за кут, а вона впиралася, але не кричала. Єва кинулася в їхній бік та схопила Лесю за іншу руку намагаючись утримати, незрозуміло дивлячись подрузі у вічі, ніби запитуючи, що відбувається. Саме тоді Єва помітила, що Леся виглядає якось неадекватно, ніби знаходилася під впливом наркотиків. І це було дійсно так. І потім Єва зрозуміла, що цей Євгеній щось замислив недобре. Збоченець…, від цієї думки Єві зробилося страшно і вона хотіла закричати щосили, погукати на допомогу.

-Якщо закричиш, я заріжу і твою подругу і тебе,- Євгеній підставив ніж до горла Лесі заламуючи їй руку за спину, яку весь час тримав,- а ну, відпусти її і теж йди за нами.

-Я…

-Замовкла, я сказав, а то знаєш, що зараз буде,- Євгеній провів злегка лезом ножа по шиї Лесі, не надавлюючи,- один не вірний крок…

  Та він не договорив, бо до нього ззаду підкрався Денис і схопив Євгенія за руку у якому він тримав ножа заламуючи. Антон теж підбіг і разом з другом звільнили Лесю. Зав’язалася бійка. Євгеній виявився сильним суперником, і вміло відбивав напад хлопців. Та Денис з Антоном врешті-решт його здолали і повалили на сніг відкидаючи ніж у бік.

-Викликай поліцію,- наказав Денис Єві, яка обіймала Лесю.

-Вже викликаю,- Єва хотіло було дістати свій смартфон із своєї сумочки та Леся зупинила її.

-Відпустіть його,- сказала вона,- не треба поліції.

-Ти не розумієш, що зараз говориш,- крикнув на неї Антон,- цей негідник, щойно хотів тебе вбити і не тільки тебе, а й нас усіх.

-Ми втрачаємо час. Антон телефонуй ти, а його потримаю,- Денис ще сильніш заламав руку Євгенію вдавлюючи його в сніг.

-Відпустіть його,- Леся трохи очумалася та вирвалася з обіймів подруги, підбігла до хлопців і почала відштовхувати їх, звільняючи Євгенія.

  Євгеній скористався цим моментом і в мить піднявшись на ноги кинувся тікати.

-Ти взагалі нормальна?- запитав здивований Антон у Лесі.- Ти що не второпала чи як, що він щойно хотів тебе на той світ відправити…

-І ще в добавок наркотиками тебе накачав, мабуть підсипав у твій келих,- Єва теж не могла зрозуміти подругу,- він збоченець…

-Він нічого мені не підсипав, я сама погодилася прийняти… Мені зле…,- Лесі і справді зробилося недобре і вона була готовою втратити свідомість.

-Її негайно треба відвезти у лікарню. Зараз упіймаю таксі, а он якраз хтось під’їхав до клубу,- і Денис швидко побіг у той бік.

  У лікарні Лесі промили шлунок і сказали, що вона має лишитися тут до ранку.

-З нею все буде добре,- запевнив лікар Єву,- йдіть додому, бо немає такої потреби залишати вам у лікарні.

-Дякую вам лікарю,- Єва видихнула з полегшення.

  Вона вийшла з лікарні. Біля сходів до будівлі стояли Денис з Антоном та курили. Вони чекали на неї, точніше, хотіли дізнатися як почувається себе Леся.

-З нею все буде добре. Завтра Леся буде вже вдома. Дякую вам, що допомогли,- Єва намагалася не дивитися у бік Дениса.

-Твоя подруга дурепа,- Антон ще був в недорозумінні,- як можна було в таке уляпатися та ще й заступитися за негідника, дозволяючи йому втекти.

-Закінчуємо цю розмову і розходимося по домівках,- Денис доторкнувся до своєї розбитої губи.

-Може і тобі варто лікарю показатися,- запропонувала Єва Денисові,- бо виглядаєш ти не дуже…

-Я так почав виглядати після того як зустрів тебе. Сподіваюся це було востаннє і ми більше ніколи не побачимося. Антон пішли, поки я не наговорив зайвого…