Читати книгу - "Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Ступор. Ось що сталося зі мною в наступну секунду. Я не знала, як себе поводити і як звільнитися від величезного громила, який явно розраховував зжерти мене на вечерю.

- Відпусти ...- Я не була впевнена, що він почув мій голос, тому що саме в цей момент покруч позаду мене смикнув замок моєї сукні. І знаєте, що було найобразливіше? Коли я застібала сьогодні цю сукню, замок заїдало три рази. ТРИ. В руках же громили він не заїв жодного разу. Відразу ж розстебнувся, немов у нього в руках була зосереджена магія. Або ж моє невезіння.

- Значить, продовжуємо грати в незайману? - Грізний рик позаду мене змусив мене стиснутися від страху.

Яким же треба бути тупим, щоб не зрозуміти, що він виловив в коридорі не ту? Адже він навіть не розглядав. Схопив мене і заволік сюди. Чи йому було настільки все одно, аби зробити це? Як звірюка якась. Хапнув здобич і плювати вона його ні.

- Що ти робиш?! - Ступор ступором, але от коли чоловік, доторкнувшись рукою до моєї оголеної спини, різко ковзнув вперед і грубо стиснув мої груди своєю величезною рукою, я не витримала.

Відповіддю мені був гучний сміх, а після ... після чоловік вирішив не розмінюватися на дрібниці й, смикнувши моє плаття, здер його з мене за лічені секунди. Значить трусиків мене позбавили пару хвилин тому. Бюстгальтер під це плаття не був передбачений. А саме вечірнє вбрання перетворилося в ганчірку для підлоги, не встигла я й оком моргнути. За секунду. Пару грубих ривків і я стояла ошелешена і гола в кімнаті з невідомим мені чоловіком.

Гола! Ось, що волав мій мозок в наступну секунду, коли я намагалася прикритися руками хоч якось, щоб приховати всю цю ганьбу. Я не соромилася свого тіла, але ситуація, в якій я опинилася, була огидною.

- Занадто багато солодких обіцянок було дано. Я чекав... - А цей ідіот все ще щось гарчав позаду мене.

- Ти зовсім ненормальний?! Я тобі взагалі нічого не обіцяла! Я тебе навіть не знаю! - Я почала кричати, намагаючись хоч таким чином змусити його зрозуміти на скільки він помилився. Ну, має ж він якось відреагувати на ці слова? Це просто не могло так закінчитися. І о, так, чоловік відреагував.

- Ти, я дивлюся, в себе повірила, дитинко? - Різкий ривок, після якого наступив досить грубий поштовх. Я відчула гаряче дихання, яке обпікало моє обличчя. А пальці стискалися на моїй шиї настільки, що я не можу нормально вдихнути.

У будь-якій ситуації потрібно шукати плюси. Якщо ти, звичайно, по життю оптиміст. Я намагалася ним бути. До недавнього часу. Тому навіть зараз вважала, що моїм плюсом конкретно в цій ситуації стало те, що я просто не могла говорити. Тому що "та пішов ти", "знаєш, що з тобою зроблять, якщо дізнаються" і всяка подібна нісенітниця вже щосили крутилася на моєму язиці.

Коли його обличчя наблизилося до мого мені стало моторошно. Його запах проникав з кожним подихом. Запах небезпеки. Страху ... зарозумілості й байдужості до почуттів інших.

- Ти думала, що зможеш зі мною грати? - Прохрипівши мені на вухо, він пройшовся язиком по моїй щоці, - за свої слова доведеться відповідати!

Його рука ковзає по моєму животі, направляється все нижче і нижче ... А я можу тільки сильніше звести стегна. Спробувати хоч так його зупинити.

Ось тільки тіло починає тремтіти від його дотиків. Горіти під його гарячими пальцями. І це лякає мене настільки, що я наважуюся на те, про що дуже скоро пошкодую. Остання спроба вирватися. Я смикаюся вперед з усієї сили. Але завдаю собі тільки болю. Тому що чоловік сильніше стискає пальці на моїй шиї.

- Зухвала, - знову його голос звучить над моїм вухом, і я здригаюся, - сама напрошуєшся. Потім не скаржся ... - І з цими словами його рука ковзає між моїх стегон, торкається до мене там, де ніхто і ніколи не торкався ...