Читати книгу - "Дива у новорічну ніч, Аксінія Найт"

– Йдемо потанцюємо… – і подав дівчині руку, яку Нея відразу прийняла.

Удвох вони повернулися до зали, де свято було в самому розпалі. І одразу закружляли у повільному вальсі. Дівчина насолоджувалась цим моментом, розуміючи, що їй більше нічого приховувати, адже її почуття виявилися взаємними.

Одна мелодія змінювалася іншою, а вони продовжували кружляти в танці. Коли вже не залишилося сил, Мік відвів дівчину убік. Вони присіли біля невеликої арки, прикрашеної маленькими лампочками.

– Моя Нея… – чоловік провів долонею по її обличчю, торкнувшись великим пальцем губ. – Я почуваюся найщасливішим зараз…

– Так само як я, Мік… – погодилася з ним Ліннея.

– Вже давно за північ і Новий рік настав… Але в мене так і залишився ще один подарунок для тебе… – він дістав із кишені синю оксамитову коробку і покрутив у руці, а потім відкрив її. У подушечці лежали сережки у вигляді таких самих квіточок, як був кулон на шиї Неї. – Можливо, я зараз поспішаю… Та й подарунок не зовсім підходить моменту… Але дозволь у тебе запитати… Чи станеш ти моєю дружиною?.. – раптом приголомшив її Мік своїм запитанням.

Ліннея прикрила рота руками, не чекаючи такого. Не в силах нічого сказати від подиву, дівчина лише мовчки закивала головою на знак згоди. Чоловік з ніжністю обійняв Нею і торкнувся її губ, вкладаючи все своє кохання до їхнього поцілунку.

У цей момент кожен із них зрозумів, наскільки дивовижною була доля. Витративши не один рік на пошуки того самого ідеального супутника, виявилося, що весь цей час вони були поруч один з одним. Деколи ми не помічаємо, як щастя бродить зовсім поруч із нами і постійно намагаємося знайти його десь там. Але, отримавши шанс на кохання, найголовніше не прогаяти його і вчасно озирнутися навколо…

Кінець