Читати книгу - "Дива у новорічну ніч, Аксінія Найт"

– І що тепер робитимемо? – засмучено запитала вона, поправляючи невидимі складки на сукні.

– Боюся, що нам треба прислухатись. Але в місто ми точно не встигнемо повернутися. Дивись, як сильно замітає все довкола, – серйозним голосом сказав Мікаель.

– І тут ми теж залишатися не можемо, – Ліннея аж здригнулася від цих слів.

– Ти маєш рацію… Думаю, що треба пошукати, де тут є найближчий готель і вирушити одразу туди. Іншого варіанту я не бачу в ситуації, що склалася, – трохи подумавши, запропонував чоловік. Він передав телефон дівчині. – Подивися по навігатору всі адреси, які розташовані найближче до нашого місця розташування.

І поки Мік стежив за дорогою, Нея намагалася знайти щось слушне. Усередині її сковував страх і не давав нормально зосередитись. На їхнє спільне щастя, за хвилин десять дівчині вдалося знайти невеликий придорожній готель сімейного типу всього на десять номерів. Він був розташована за п'ять кілометрів від них.

– Чудово! Думаю, нам варто поспішити туди. Скоро почне темніти, і за такої погоди буде вкрай проблематично знайти дорогу і не збитися зі шляху, – бадьорішим голосом заявив чоловік, коли Нея показала йому свою знахідку.

Дорога для них виявилася вкрай складною, і замість п'ятнадцяти хвилин шляху, які обіцяв їм навігатор, вони діставалися вдвічі більше часу. Як тільки Мік припаркувався біля входу в готель, Нея попрямувала всередину приміщення, щоб дізнатися чи є взагалі у них вільні номери на сьогоднішню ніч.

Доки вона розмовляла з адміністратором, чоловік, взявши їхні речі з багажника, підійшов до дівчини. Та зовсім не помічала його і була явно засмучена тією інформацією, що їй удалося дізнатися.

– Що сталося, Нею? – стривожено спитав він. – У них уже немає вільних місць?

– А?.. Що?.. – ніби отямилася від сну дівчина. – Вибач… Трохи замислилась. Ти щось питав? – уточнила вона, розуміючи, що занадто сильно пішла в себе в той момент.

– Я питав, чи є для них вільні номери?

– Є, але тільки… – на мить замовкла Ліннея. – Залишився тільки один сімейний, – якось відсторонено сказала вона.

– І в чому проблема? – щиро не зрозумів Мікаель її замішання.

– Не знаю навіть… Але якось це неправильно. Адже ми не родина…

– Неправильно, Нея, залишатися на вулиці в таку погоду, решта – це вже дрібниці життя, – заспокоїв її чоловік, обіймаючи за плечі.

Лінея помітно видихнула в цей момент, оскільки не могла сама зважитися на такий крок без його згоди. За весь час їхньої дружби вони ніколи не залишалися вдвох на ніч. А тут іншого виходу не було. Отримавши ключі, молоді люди одразу піднялися до свого номера, який виявився дуже просторим, як для двох. А дрібні деталі новорічного декору дарували чарівну атмосферу свята. Крім цього, на столі лежали запрошення для гостей на вечірній захід на честь Нового року.

– Здається, твоя сукня буде дуже доречною, – посміхнувся Мік, показуючи дівчині квитки.

– Не можу не погодитись з тобою. О котрій планується початок? – запитала вона, дістаючи речі зі своєї дорожньої сумки.

– О десятій вечора. У нас ще є час. Думаю, треба відпочити після такої важкої дороги зателефонувати батькам, щоби вони не переживали за нас.

– Точно… Я тоді швидко в душу схожу, і потім наберу мамі.

– Добре, – погодився чоловік, і дівчина одразу закрилася у ванній кімнаті.