Читати книгу - "Дива у новорічну ніч, Аксінія Найт"

Мікаель швидко перевдягся у святковий костюм і спустився знову в хол готелю. Незважаючи на сварку, він був налаштований рішуче щодо Неї. Варто було йому зайти всередину спільної зали, як чоловік завмер від подиву.

В цей момент Мік побачив, як дівчина мило спілкувалася з іншим хлопцем. Усередині нього почали закипати божевільні ревнощі, які йому важко вдавалося стримувати. Через деякий час Ліннея помітила його присутність і зробила крок у бік від нового знайомого. Тільки от розмову з ним не припинила. З усіх сил вона вдавала, що не помічала його. Але при цьому щоразу оберталася до Мікаеля.

Як на зло, час тривав довго. А вигляд щасливої Неї починав дратувати його. Не витримавши напруження, чоловік рішуче попрямував до неї, щоб нарешті розставити всі крапки у їхніх стосунках.

– Ми можемо поговорити? – різко сказав він, зупинившись біля дівчини.

– Думаю, зараз не дуже вдалий час, Мік. Я зайнята. Та й до півночі залишилося лише двадцять хвилин, – невдоволеним голосом відповіла Ліннея.

– Зараз найкращий час для розмови. Іншого такого не буде, – не збирався здаватись чоловік.

– Мік… – протягнула вона, показуючи своє небажання йт від нового залицяльника.

– Ні, Нея. Або зараз, або ніколи.

І після цих слів, Мікаель підхопив її під руку і потяг до виходу із зали. Спочатку дівчина і зрозуміти не встигла, що сталося, а потім почала опиратися, коли всі гості залишилися осторонь.

– Відпусти мене нарешті! Що ти собі дозволяєш?! – обурювалася Ліннея, намагаючись знову вирватися з його хватки. Але доки вони не опинилися в абсолютно безлюдному приміщенні, Мік не здавався. – Що, чорт забирай, відбувається?!

– Припини поводитися, як сука! – прошипів чоловік. – Чого тобі не вистачає у цьому житті? Скажи мені! Тобі настільки гидка моя компанія, що ти готова стрибнути на першого зустрічного? – він уже не міг стримувати від злості на таку ситуацію.

– Мік… – якимось зляканим голосом промовила його ім'я дівчина.

– Та що – Мік?! Довго ти ще знущатимешся з мене? Невже я настільки тобі байдужий, що ти готова відмовитися від усього, аби задовольнити свою хіть? – його голос ставав млявим.

– Ти не байдужий мені… – зовсім тихо зізналася Ліннея. – Навіть не уявляєш наскільки… – по її щоках покотилися сльози.

Мікаель підійшов до неї ближче і глянув просто у вічі.

– Я не можу більше дивитися, як ти фліртуєш з іншими… Не можу дивитися, як ти посміхаєшся їм… Ти ніколи так не дивилася на мене… Вибач, але я не можу більше бути твоїм другом… Це вище за мої сили, – підняв руки в здається жесті і зробив крок назад. – Вибач…

Все всередині нього переверталося від нестерпного болю. Чоловік не знав, як далі житиме без неї. Але був упевнений, що вчинив зараз правильно. Тільки залишилося ще одне… Мік різко розвернувся і за кілька кроків подолав відстань між ними. Несподівано для них обох він вп'явся в її губи своїми. У цей момент пролунав стукіт годинника, що відраховує хвилини до Нового року, а потім долинули до них щасливі крики всіх гостей.

* * * * *

Ліннея обійняла чоловіка за шию, насолоджуючись цим поцілунком. Усередині все кипіло від емоцій, що накопичилися. Вона навіть уві сні боялася уявити цей момент. Але зараз… Коли це було реальністю, дівчина була готова танцювати від щастя.

– Мік… Мій Мік… – шепотіла Нея між поцілунками. А він не зупинявся ні хвилини, продовжуючи терзати її губи.

Кожен із них втратив рахунок часу, скільки вони так простояли посеред порожнього коридору. Зупинившись, щоб перевести подих, дівчина подивилася в очі затуманеним поглядом. І тихо, трохи невпевнено, промовила:

– Ти вже давно перестав бути мені другом… Ще рік тому я зрозуміла, що почала в тебе закохуватися… Але ти був не вільний, і я сховала всі свої почуття… Я ревнувала, божеволіла… А потім… – Нея на мить замовкла, відчуваючи, що ось-ось розплачеться. – Потім я вирішила, що я так довго не витримаю… І щосили намагалася відгородитися від почуттів, продовжуючи підтримувати нашу дружбу…

– Дурна моя… Я щоразу боявся, що моє зізнання відштовхне тебе… Що насправді це не потрібно… Коли ти півроку тому прийшла до мене у сльозах, я остаточно переконався, що зник. Мені хотілося подарувати тобі весь цей світ… Але я боявся… Ти стала зовсім іншою після того розлучення… – чесно зізнався Мікаель.

– А ти не замислювався, чому з того часу я так і не почала ні з ким зустрічатися?.. – тихо спитала дівчина.

– Я не смів навіть мріяти про це… Пробач мені… Я й сьогодні зірвався, бо ти поставила мене в безвихідь своїм ультиматумом… Я був розгублений і шокований…

– І ти мені пробач… Здається, ми обоє так здурили, що втратили купу часу, які могли б провести удвох… – зробила свій висновок Ліннея.

– Ти маєш рацію… Але зараз у нас є шанс все змінити… – в цей момент Мікаель відійшов від неї на один крок назад, чемно вклонився головою і завмер. – Ти станеш моєю дівчиною не тільки цього вечора, а й на все життя?.. – обережно запитав чоловік.

– Стану… – відразу погодилася вона, розуміючи, що це був справді їх шанс. У цей момент до їхнього слуху долинула святкова мелодія, і чоловік выдразу запропонував їй: