Читати книгу - "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"

Мирослава

Через три дні Новий Рік. А сьогодні новорічний корпоратив. У четвер! Завтра всім на роботу! Який розумник це придумав? Думки гарячково стрибали в голові, поки я підфарбовувала вії. Сьогодні побачу Ігната! З нашої останньої сутички минуло більше тижня. За весь цей час я спостерігала його лише раз. Зіткнулися біля входу в компанію зранку. Стриманий кивок на моє "Доброго ранку!" вибив із колії. А чого я, власне, очікувала? Спочатку не збиралася йти на цей захід. Але, насправді, я не до оцінила вплив, який він справляє на мене. Хотілося його побачити.

Я одягла свою улюблену блакитну сукню зі спідницею, що розвивається, трохи нижче за коліна і півчобітки на підборах. Було незвично з'являтися в такому вигляді перед співробітниками, зазвичай на роботу я ношу светри, джинси і черевики на низькому ходу.

У запрошенні значилося плюс один. Але я без пари. У Олега на сьогодні були інші плани і, хоча він сказав, що може скасувати їх, я не захотіла.  

Ігнат прийшов на новорічну вечірку з плюс один доповненням. Близько ста людей випивали третій тост за здоров'я гендиректора, який нарешті з'явився. Тут зібралося три його філії. Для всіх було зарезервовано готель. Ігнат явно не був скупим.

Плюс одна була дуже красивою брюнеткою, ефектність якої зашкалювала! Розкішний подарунок на Новий Рік. Все ще хочу його! Він спеціально притягнув цю фарбовану курку? Я залпом перекинула в себе, недоторкану раніше стопку горілки. Горло обпекло! Плювати на все!

Розмістилися вони в іншому кінці залу. Щоб його побачити, мені потрібно було просто повернути голову. Він усміхався своїй плюс один, наливаючи їй у келих вино. Я вперше побачила його посмішку, і та була адресована іншій. До всіх інших з'їдаючих почуттів додалися пекучі ревнощі. Я розуміла, що не маю на них права, але нічого не могла із собою вдіяти. Відвернувшись від гнітючої картини, перехилила в себе ще одну, дбайливо налиту сусідом зліва, чарку горілки. Через півгодини таких посиденьок, я відчула, що мене розвезло. Здавалося, що всі вже помітили моє роздивляння гендиректора і його пасії. А він реально за весь цей час на мене жодного разу не подивився, навіть не кинув швидкоплинного погляду. Швидко ж він упорався зі своїм потягом! Мабуть, зараз усю його увагу займає брюнетка, що сидить поруч. Не можу більше ні фізично, ні морально за цим спостерігати. Не треба було взагалі приходити!

Вийшла на вулицю і викликала таксі. Мій відхід ніхто й не помітив. Половина співробітників вела п'яні розмови, друга половина танцювала. Я сіла на лавочку біля ресторану в розстебнутому пуховику. Холодно не було. Відкрила в телефоні іграшку "Скарби піратів", вона чудово відволікала від неприємних думок, і почала чекати машину.

 - Ти можеш повернутися, якщо хочеш. Я вже йду! - від несподіванки і переляку телефон упав у сніг. Піднявши його рукою, що тремтить, я здивовано подивилася на Ігната, який нависав наді мною. За метр від нього зависла брюнетка. Вона здивовано переводила погляд з мене на Ігната і назад. Його знову не хвилювали свідки!

Я просто кивнула, продовжуючи сидіти. Розуміючи, що він не збирається відходити, все ж уточнила:

- Я додому!

- Я тебе відвезу! - як він собі це уявляє?  

- Ні, дякую, Ігнате Олексійовичу! Я чекаю таксі!

- Ти вже двадцять хвилин чекаєш! - твердо заперечив він.

Він бачив, коли я пішла! Приємне тепло розійшлося по тілу. Але не можна з ним перебувати в замкнутому просторі. І куди він зібрався подіти свою подружку?

- Я не поспішаю!

- Міро, не примушуй мене тягнути тебе в грьобану машину! - він почав втрачати терпіння.

- Ігнат...? - здивовано пискнула брюнетка, на що той кинув на неї застережливий погляд. Не дурепа одразу заткнулася!

Так, треба петляти від гріха подалі!

- Я краще повернуся в ресторан! - я піднялася і спробувала його обійти, але він грубо схопив мене за лікоть і потягнув уперед.

Від шоку навіть думки не виникло спробувати вирватися. Пролунало клацання розблокування замка і мене грубо всунули в шкіряний салон на сидіння за водієм. Двері зачинилися. Ігнат щось рявкнув брюнетці, від чого та здригнулася і, з квадратними очима, побігла до машини. Вмостилася вона на передні сидіння. Заскрипівши шинами, Ігнат зірвався з місця. Повітря в салоні було, м'яко кажучи, напруженим. Я не дивилася в дзеркало переднього виду, боячись зустрітися з ним поглядом. Їхали ми в протилежний від мого будинку напрямок. Ясна річ, що питати я нічого не осмілелась.

Опинившись біля солідного новострою, Ігнат загальмував біля одного з під'їздів. Брюнетка мовчки смикнула ручку і вийшла. Я думала, він чекає, щоб вона зайшла до будинку, але, провівши поглядом її самотню фігурку, що зникала, подивився в дзеркало на мене. Їхати не поспішав. Його знову голодні очі, випитий напередодні алкоголь, цей незрозумілий жорсткий вчинок із дівчиною - підривав мозок. Чому він мене першою не відвіз? Я не можу перебувати з ним в одній машині. Усього занадто з перебором! Кілька разів смикнула ручку, перш ніж до мене дійшло, що двері заблоковано.

- Будь ласка! - прошепотіла в розпачі.

Здавалося, минула ціла вічність, перш ніж пролунало, нарешті, довгоочікуване клацання. Я вилетіла з машини. Мене не хвилювало, що зараз пізно, що я погано орієнтуюся в цій частині міста. Потрібно було опинитися якомога далі від нього, від усього цього!