Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

- Моя реклама потроїть цей список. Ви станете багатими та знаменитими, але що найголовніше, – продовжує зазивним тоном комерсанта, – ви знайдете і свою пару.

Відчуваю, що серце Еліма теж йокнуло. Нас б'ють по хворому місцю.

- Потрібно порадитися з Калеаном, - Елім говорить тільки зі мною, не вимовляючи жодного слова, - але я майже впевнений, що він буде проти. Для нього пропозиція не видасться привабливою.

- Я залишу вам список запитань. І якщо ви погодитеся, що я вам наполегливо рекомендую, то ми зустрінемося тут наступної суботи. Якщо ви відмовитеся, стаття все одно вийде цікавою, - мерзенний Лурен дивиться на мене з прищуром і видає вирок: - Старший Нотрил одружився за розрахунком, другий - гей, сестриця любить грати в пані, а молодший... хм, компромату поки немає, але для червоного слівця припишемо щось на зразок педофілії.

До кінця його промови моя нижня губа відвисла. Елім закашлявся, теж у неприємному шоці, кулаки старанно чухає.

- Все сказане не має до нас жодного стосунку, - брат перейшов на холодний діловий тон і знову підвівся.

- Як би там не було у певних колах у вас може скластися неважлива репутація, а раптом після виявиться, що ваша половинка з вищого кола, - блондинистий намагається швидке висловитися, поки його ще не викинули. - Навряд чи важливій родині захочеться поріднитися з кланом із подібною «історією».

Мені захотілося занурити голову цього журналюги в бочку з водою і спостерігати, як він сіпається. Як все-таки змінюються люди, якщо починають відчувати хоч дещицю влади. Цей сидить, кіт задоволений. Хочеться дати між очима.

Вечір остаточно зіпсований. Лурен пішов геть, посміхнувшись наостанок. Тепер думаю, що не варто було взагалі приходити сьогодні в паб, з більшим успіхом провалялася б у ліжку.

- Що ти там казала? Ми не п'ятнадцятирічні? – Елім жартує. - А підемо до старшого, як тоді, щоб він вирішив наші проблеми.

- Так, відчуття такі ж. Знаєш, давай не говоритимемо йому про всю цю історію з владною пані... Боюся, ще повірити може, заборонить з дому виходити.

- Тоді й про педофілію жодного слова, - брат схвалює мою тактику.

- Та гаразд тобі, він же не подумає всерйоз, що таке можливо. Ти й педофіл? Смішно ж.

- Було б смішно, якби не недавня наша розмова з Калеаном.

Я про щось не знаю у цій сім'ї? Таке можливо? Будь-яку розмову в нашому будинку чую прямо зі своєї кімнати, навіть виходити не потрібно, щоб взяти в ній участь, можу подумки вставляти репліки. Хіба вони спілкувалися подумки тет-а-тет чи мене в цей момент не було.

- І про що ви говорили?

- Я хочу піти працювати на двадцятий поверх викладачем в академії магів.

- Ого, чому я про це нічого не знала?

- Ця думка мене відвідала нещодавно. Я навчав Еніру, і мені подумалося, що це цікаво.

- І тепер ти думаєш, що заяву про педофілію Калеан сприйме всерйоз? - посміхаюсь, скоса поглядаючи на брата.

Ми вже перемістилися до нашої вітальні, чекаємо появи старшого. Діалог ведемо подумки.

- Мене більше бентежить те, що якщо подібна інформація десь спливе, то мені не бачити роботи педагогом.

- У цьому ти маєш рацію. Краще скажемо Калеану, як є, хай вирішує. Сам подумай, з тебе такий педофіл, як з мене бдсмщиця! Ніхто в здоровому глузді в таке не повірить. Тим більше, на думку Калеана, я ще незаймана.

- Мені крити нічим, - брат пожартував. Обожнюю його гумор.

Я так впевнено розмірковую, але сама мало що розумію в цих іграх з підпорядкуванням і примусом. Найекстравагантніший сексуальний досвід у мене був з Діеном.

- Ти – ботанік, а не педофіл. А що Калеан відповів тобі з приводу академії?

- Зараз не найкращий час, ми лише перейшли на вісімдесят п'ятий поверх і т.д., - Елім скопіював тон старшого брата.

- Так, фактично ти опустишся кар'єрними сходами.

Калеан відгукнувся на наш поклик одразу. Спустився разом із Енірою. Сяють обидва, він її з рук не випускає, ніби дівчинка може розтанути. Захотілося замружитися від великої кількості котячих запахів, але я стримуюсь. Мила Ені в нашій сім'ї нещодавно, боюся ненароком образити її різкістю.

- Брате, тут таке діло, - скромно почав Елім.

Як завжди, все бере на себе, прикриває мене, не згадуючи, що це я заварила всю кашу, покликавши того блондина за наш столик.

- Вже відчуваю недобре, - Калеан напружився, видав важке зітхання, навіть посмішку змінив серйозним виразом.

Елім викладає все про журналіста, не забувши деталі щодо погроз. Розказав усе, як є.

- Це ж маячня. Чого ви розхвилювалися? Наступного разу мене покличте, я з ним розберуся і все на цьому.

- Але він потім статтю про нас напише… Це ж наша репутація.

- Аліто, ми не в дев'ятнадцятому столітті живемо, а ви не панянки на виданні. Яка вам різниця, що подумають читачі якоїсь другосортної газетки?

- Це не газета, а паблік у соцмережах, - акуратно вставляю я.