Читати книгу - "Весь світ у кишені"

Кітсон завагався, а тоді повільно розвернувся. Збентежений і похмурий, він повернувся до столу й сів.

Морґан поглянув на Джипо.

— Додатковий бюлетень.

Джипо витягнув блокнот і відірвав ще один шматок паперу.

— Френку, перш ніж ми проголосуємо, я хочу більше знати про цю справу, — мовив Блек. — Як до неї причетна вона? — і він вказав великим пальцем на Джинні.

— Близько п'яти місяців я намагався придумати, як пограбувати ту машину, — сказав Морґан. — І ніяк не міг вигадати чогось путнього. А три дні тому Джинні прийшла до мене й принесла весь план, готовенький. Це її ідея, тому й ділимо прибуток на п'ятьох. Вона опрацювала всі деталі, і я усім задоволений. Її план спрацює.

Ед поглянув на дівчину.

— А звідки ти, крихітко? — запитав він. — Як така ідея з'явилася в твоїй гарненькій голівці?

Із дешевої, пошарпаної сумочки дівчина витягнула цигарки й пачку сірників. Вона спокійно й байдуже поглянула на Блека, запалюючи цигарку.

— Це не твоя справа, звідки я, та й взагалі нічия, — різко відказала Джинні. — Ця ідея спала мені на думку, бо я хочу грошей. І якщо вже на те пішло, я не люблю, коли мене називають крихіткою, тож уникай цього слова, зрозумів?

Блек усміхнувся. Йому подобалися жінки з гонором.

— Гаразд, уникатиму. А чому ти вибрала саме цю команду допомогти тобі провернути таку велику справу?

Вона вказала на Джипо.

— Через нього. Я тут порозпитувала трохи. Подейкують, буцімто він відкриває замки найкраще в районі, а мені потрібен саме такий. А ще я чула, наче в тебе чудова витримка, Морґан має хист до організації, а Кітсон — найкращий водій на узбережжі.

Джипо всміхнувся. Він полюбляв похвалу. «А дівчина має слушність, — подумав він. — Я — найкращий зламувач сейфів».

Похмурий вираз зійшов із Кітсонового обличчя. Тепер молодик видавався збентеженим, він не відривав погляду від вологого кільця на стільниці, залишеного його склянкою з віскі.

— Подейкують? Хто? — запитав Блек.

— Це не стосується справи. Ми марнуємо час, — відказала дівчина. — Я розпитувала, бо хотіла бути впевнена, що звернулася до правильної команди, але, здається, однаково помилилася. Якщо це справді так, то спробую деінде.

Ед запалив цигарку, розглядаючи Джинні.

— А ти обрала собі найскладнішу частину роботи, якщо на дорозі лежатимеш саме ти. Ця ідея твоя?

— Звісно.

— Погляньмо, що ти робитимеш. Ти лежатимеш посеред дороги. Під тобою — пістолет. Коли охоронець підійде до тебе, ти тицьнеш дуло йому в обличчя, так?

Вона кивнула.

— Можуть бути проблеми, — зауважив Блек. — Є лише два шляхи розвитку цієї ситуації: або охоронець підійме руки й відійде, або він не сприйме тебе всерйоз і спробує забрати пістолет. Зважаючи на те, що я чув про цього хлопця, він спробує відібрати зброю. Що тоді?

Дівчина випустила дим через ніздрі.

— На кону мільйон доларів, — холодно й байдуже відповіла вона. — Якщо він потягнеться за пістолетом, я вистрелю.

Джипо витягнув хустинку й витер обличчя, а тоді кінчиком язика торкнувся губ, тривожно зиркнувши на Морґана й Кітсона.

— Справа серйозна, — сказав Френк. — І мусимо прийняти її такою, хлопці. Якщо вам не до вподоби, завжди можете піти.

Блек ретельно вивчав дівчину.

«Вона не блефує, — подумав він. — Святі угодники! Вона міцна, мов криця. Дівчина вб'є охоронця, якщо він почне пручатися. Якщо йому хоч трохи пощастить, то він прочитає це в її очах, коли вона спрямує на нього пістолет. І коли охоронець це збагне, то не ворухнеться. Якби я був на його місці, обличчям до наставленого пістолета, то навіть дихати б перестав, аби випадково не поворушитися».

— Гаразд. Я просто хочу зрозуміти, куди ми прямуємо, — він потягнувся до цигарки й постукав нею по стільниці. — Послухаймо решту плану.

Морґан заперечно похитав головою.

— Решти не викладемо, доки не проголосуємо, — сказав він. — Така домовленість. Вона запевняє, що подбала про кожну деталь і дала раду всім проблемам. Те, що я вам зараз розповів, — стисла версія. Якщо ми погодимося працювати з нею, то почуємо решту плану, але якщо відмовимося, вона зможе продати ідею комусь іншому. Це досить чесно. Що скажете?

— Але чи справді вона дала раду всім проблемам? — запитав Блек. — Як на мене, їх до біса багато. Ми зупинили автомобіль і знешкодили водія з охоронцем. Саме це й видавалося нам неможливим. Судячи з того, що ви розповіли, автомобіль постійно підтримує радіозв'язок з агентством. Щойно автомобіль зникне з ефіру, розпочнуться пошуки. Вони знають, де шукати, більше того: на полювання вирушать не лише копи, а й армія, тобто сотні людей, літаків і машин. Їм потрібно перевірити всього дев'яносто три милі дороги. Літаку знадобиться тільки кілька хвилин, аби здолати таку відстань. А броньовик виділятиметься на будь-якій дорозі, як чиряк на дупі. У нас буде менше двадцяти хвилин, щоб зникнути з поля зору. Це можна було б зробити, якби ми зупиняли броньовик не на такій вузькій ділянці. От тільки територія обабіч дороги лиса, як коліно. Треба проїхати двадцять п'ять миль, щоб дістатися до зручного укриття. Оскільки їм про це відомо, вони знатимуть, де шукати. Не уявляю, як ми зможемо зупинити авто, відчинити його, витягнути гроші та ще й забратися до прибуття армії та поліції.

Морґан знизав плечима.

— Я також про це думав, — він кивнув на дівчину: — Та вона каже, що подбала про це питання.

Блек зиркнув на Джинні.

— Це точно? Ти справді знаєш, як це зробити?

— Так, — байдужим, спокійним голосом відказала вона. — Це найскладніша частина, але я про неї подбала.

Дівчина говорила з такою впевненістю, що навіть Кітсон, який цинічно все це слухав, раптом відчув, що така робота їй до снаги.

Блек розвів руками й стенув плечима.

— Гаразд, приймімо твої слова на віру. Але ти точно щось собі нафантазувала. Досі лишаються дві проблеми. По-перше, якщо ми таки зупинимо машину, як не дати іншим водіям проїхати, саме коли ми знешкоджуватимемо охоронців? Дорога не перевантажена, але певний рух там все ж таки є. Можемо отримати неприємний сюрприз.

Очі Джинні, як і все її обличчя, виражали нудьгу. Коли дівчина відкинулася на спинку стільця, пурпурна сорочка напнулася на повних, спокусливих грудях.

— Це ж просто, хіба ні? До Десятої