Читати книгу - "Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації"

Розділ 3. Який завбільшки достатньо великий?

Суть не в розмірі, а в метрах за секунду.

Невідомий автор

Розміром пеніса чоловіки переймалися ще на зорі людства і продовжують перейматися досі, що особливо виразно видно з неймовірної кількості реклами пігулок, мазей та апаратів, які нібито збільшують член. Більшість тих, хто має електронну пошту, знає, скільки пропозицій продуктів, які обіцяють довший і грубший пеніс, регулярно виловлює з неї фільтр сміття. Уся ця реклама є результатом панування ніким не доведеної тези – «Що більший пеніс, то краще». Виробники таких продуктів знають, як використати той факт, що кожен третій чоловік незадоволений розміром свого «спорядження».

Ідеал статевого члена в історії

Скульптури античної Греції зображають чоловіків із вражаючими фізичними даними. Вони високі, атлетичні й мають опуклі, добре окреслені м’язи. Тож на перший погляд складається враження, ніби уявлення греків про досконале чоловіче тіло збігається з ідеалом наших днів. Якщо ж вивчити статуї ретельніше, одразу ж впадає у вічі одна суттєва відмінність: статеві органи античних красенів дуже малі, майже непомітні. Вони зображені навіть меншими від середньостатистичних.

Пояснення того, чому малий пеніс сприймався як щось позитивне, знаходимо в грецькій теології. Стародавні греки вшановували різних богів, духів, титанів та інших міфологічних істот, і всі вони брали активну участь у земному житті. З-поміж таких найбільш сумнозвісних істот – сатири, чоловічі духи, які водилися в дикій природі й славилися своїми ненаситними сексуальними апетитами. Сатирів описували по-різному, але найбільш відомим було зображення їх як покручів чоловіка й цапа з ерегованим пенісом. У них бачили дурних, звіроподібних і оманливих створінь – інакше кажучи, цілковиту протилежність ідеалу цивілізованого чоловіка наших днів. Тож малий пеніс був ознакою того, що його носій контролює свої позиви і не дає раптовим імпульсам та прагненню насолоди брати гору.

Нормальний розмір

Причина того, що кожен третій чоловік уважає, що його пеніс замалий, полягає в тому, що багато хто неправильно зрозумів, що таке нормальний розмір. Винна в цьому, поза всяким сумнівом, порноіндустрія. Юнаки в ранньому віці отримують доступ до порнографії через інтернет, у якому від сексу в усіх його формах їх відділяє лише кілька кліків. На жаль, у порнофільмах кваліфікація в певній царині має істотніше значення, ніж акторські вміння, тому порноактори – невдалі об’єкти для порівняння.

Інша причина, з якої багато чоловіків недооцінює розміри своїх пенісів, полягає в тому, що порівнюючи себе зі старшими юнаками та чоловіками, хлопчики не уявляють, що їхні пеніси стануть коли-небудь так само великими. У багатьох це відчуття залишається ще надовго в дорослому віці. Тож скидається на те, що порнографії доведеться частково розділити провину із власною підсвідомістю чоловіків.

Порно переживе все

Поняття «порнографія» ввійшло в обіг 1859 року, коли Роблі Дунглісон видав друком спеціалізовану енциклопедію «Словник медичної науки». Слово походить із грецької й складається з porne, що означає «повія», і graphein, тобто «переписувати».

Хоча це явище отримало назву відносно пізно, воно далеко не нове. 2005 року під час розкопок у Німеччині було знайдено дві скульптури – чоловіка і жінки, які, коли їх з’єднати, зображують статевий акт. Цим скульптурам приблизно 7200 років, тому їх назвали першою порнографією.

У наступні століття порнографія проходила різні етапи. У римлян були борделі, щедро оздоблені сексуалізованими картинами та скульптурами. З протилежного боку земної кулі давні індуси зводили храми з дуже хитромудрими і детальними картинами сексуальних ескапад. Складається враження, що зображення сексу було не лише звичним, а й цілком прийнятним явищем упродовж тривалих періодів людської історії. Це припинилося, коли нові релігії утвердилися в усьому світі. 1557 року католицька церква опублікувала свій перший список заборонених книжок і письмен – Іndex Librorum Prohibitorum. Більшість книжок у списку була заборонена через релігійний зміст, який не узгоджувався з канонами Ватикану, однак значна частина потрапила туди через сексуальний зміст. Римо-католицька церква продовжувала традицію видання таких списків аж до 1965 р., коли її було скасовано Папою Павлом VI.

Та не лише Ватикан намагався покінчити з порно. У США розгорнулася серйозна битва 1873 року, коли Ентоні Компсток створив Нью-Йоркське товариство боротьби з пороками. Компсток був украй релігійним хлопцем і вбачав своє життєве призначення в тому, щоб очистити суспільство від аморальних елементів. Він потурбувався про спалення 15 тонн книжок і вихвалявся тим, що в процесі боротьби за молодь Америки довів 15 осіб до самогубства.

Цензурування і заборони не досягли своєї мети, тож повільно, але невпинно законодавство ставало більш ліберальним. Данія стала першою країною у світі, яка 1969 року формально узаконила порнографію. Ми досі пасемо задніх. У Норвегії все ще можна бути покараним позбавленням волі на термін до трьох років за розповсюдження порнографічних матеріалів. Варто зауважити, що визначення порнографії значно пом’якшили в останні роки. Інакше кажучи, порнографія пережила переслідування як церкви, так і судової системи, тож можна стверджувати, що навіть найсильніші цього світу марно боролися проти сили сексуальності.

Середньостатистичний

Було проведено чимало досліджень розмірів пеніса. Оскільки здебільшого вони ґрунтувалися на самозвітуванні, такі дослідження мають значні недоліки. Зокрема, закономірно припустити, що взяти участь у дослідженнях виявляють бажання насамперед чоловіки, задоволені довжиною своїх пенісів. З’ясувалося до того ж, що накинути собі сантиметр або два зовсім не проблема.

Найбільше дослідження, що ґрунтується на замірах, зроблених медпрацівниками, було розроблене в лондонському Кінґс-коледжі й проведене 2015 року. Це було узагальнювальне дослідження, яке ґрунтувалося на 17 інших, зібраних у всьому світі, та опитуванні, що охопило понад 15 тисяч чоловіків.

Його результати засвідчили, що середньостатистична довжина ерегованого пеніса сучасного чоловіка сягає 13,1 см, тоді як у розслабленому стані вона становить 9,2 см. Ну, і не менш важливою за довжину пеніса є його товщина. Було з’ясовано, що в середньому периметр напруженого пеніса становить 11,6 см.

Дослідники також розглянули деякі популярні міфи про зв’язок між довжиною пеніса і розміром ступні або довжиною пальців рук. Ці міфи було розвінчано. Тож великі черевики мало що можуть розповісти про те, наскільки добре «споряджений» чоловік. Єдиний пункт, у якому було виявлено невеликий зв’язок, – співвідношення між зростом і довжиною пеніса, однак і тут кореляція виявилася доволі слабенькою.

Відмінності у світі

Лондонському дослідженню не вдалося виявити чітких відмінностей у довжині пеніса серед представників різних етнічних груп та мешканців різних частин світу, хоча поза сумнівом те, що такі відмінності існують. Існує не одне дослідження, яке це з’ясовувало раніше. Багато що свідчить про те, що найбільші пеніси мешкають в Африці. Лідирують тут чоловіки з Конго, де середня довжина ерегованого пеніса трохи більша 18 см. На протилежному кінці шкали – окремі країни Азії, де заміри звичайного пеніса в напруженому стані показують близько 10 см. Слід зауважити, що якість більшості досліджень, які вивчають такі відмінності між представниками різних народностей, різниться. Тому в цьому питанні ми не можемо робити якихось безапеляційних висновків.

Серед європейських країн найкращі результати в ісландців – із середньою довжиною до 15 см, тоді як у жителів Південної Європи – на рівні 12–13 см. Однак слід пам’ятати, що йдеться про середньостатистичні показники, за якими, звісно, приховується неймовірне розмаїття. Саме тому в Конґо знайдеться багато чоловіків із відносно короткими пенісами,