Читати книгу - "За мить до кохання, Лаванда Різ"

— Такий стійкий?

— Ага, я досить загартований хлопець, здогадливий, дотепний, вмію обминати гострі кути та фільтрувати гострі слівця. У мене купа талантів. Сподіваюся, що ти оціниш.

— І скромність перший із них, — знову перетинаємося поглядами. Тепер одна його долоня лежить у мене на талії, а друга стискає мою руку.

— Звичайно! Інакше я розписав би свої переваги, не соромлячись у висловлюваннях, — злегка примружується, ніби намагаючись вгадати мої думки. — Вибач, що лякаю тебе своїм… натиском. Складно стриматися, коли поряд така дівчина, яку хочеться… обійняти.

— Обійняти? — мені смішно. — Ти правда дуже скромний, Трісе.

Тільки після цих моїх слів він знову притискає мене до себе і його губи ковзають по моїй вилиці, кінчик носа встромляється мені у вухо, він веде ним униз і ледь відчутно коротко цілує мене в шию.

А я вже й не дихаю... Невинно, грайливо, небезпечно. Слава богу, цей танець вчасно закінчився!

Повертаємось знову нагору. Хоча ні, це я швидше рвонула нагору, а він пішов за мною. Еви з Ріком не видно, ймовірно теж пішли танцювати, а Ділан з Харві, потягуючи пиво, про щось сперечаються.

— Тіно, у цьому вашому клубі музика просто відстій. Діджей пенсіонер ставить минуле століття! — стогне Ділан.

— Ну, якщо це єдине, що змушує тебе страждати, тоді ти щаслива людина, — кидаю йому у відповідь.

— Ні, я ще багато чим незадоволений. Можна ти станеш моєю жилеткою, і я тобі поплачуся?

— Ділане, на її грудях не поміститься стільки твоїх сліз. Плач краще на плечі у Харві, він у нас хлопець міцний, — Тріс робить пару ковтків зі своєї пляшки. — Я не зрозумів, чому ви досі тут? Хто збирався весь вечір запалювати з дівчатами? Боїтеся, що вони накинуться на вас усім скопом? — Тріс за словом у кишеню не лізе, мабуть, підколювати один одного — це їхнє улюблене заняття.

— Твій натяк розуміємо і зникаємо, — красномовно грає бровами Харві, зіштовхуючи Ділана з диванчика.

— Отже? — Тріс сідає навпроти, звідти йому зручніше мене роздивлятися. — Розкажи, що тобі подобається?

— Хм, кидаєшся широкими питаннями. У людях мені подобається щирість, в одязі зручність і простота, якщо чесно ці босоніжки мені тиснуть, тому вони мені не подобаються, але під цю сукню нічого іншого не підійшло, — намагаюся виглядати розкутою, хоча це складно під таким промовистим поглядом. — Люблю доводити всі справи до кінця, плавати, гуляти рано-вранці і пити какао в дощовий день. Продовжувати?

— Тобто, Тіно, ти ставишся до життя серйозно?

— Звичайно, ставитись до життя легковажно — це злочин.

Після моїх слів на якийсь момент стає зосередженим, переставши посміхатися.

— Але легковажність іноді додає барв у це життя. Навіть якщо ми робимо помилки. Ти так не вважаєш?

— Ого, серед твоїх талантів виявляється є потяг до роздумів.

— Я ж обіцяв, що ти оціниш. А давай змиємося звідси, заскочимо до тебе додому, ти перевзуєшся в щось зручніше, і ми з тобою погуляємо. Може до ранку, якщо мені пощастить.

— А як же танці? Я думала ти великий любитель тусуватися в клубах, — він здивував мене своєю пропозицією, приємно здивував.

— Не вгадала. Тим більше, що тут робити, якщо мені не можна тебе міцно притискати до своїх мужніх грудей? — знову грайливо усміхається. — Тому я вибираю побути з тобою віч-на-віч в іншій обстановці. Обіцяю, я не кусаюся, можу лишень поцілувати. Згодна?

— На поцілунок? — давно я не збивала його з пантелику своїми питаннями.

— Поки що я намагаюся добитися від тебе згоди на прогулянку. З поцілунком, напевно, буде складніше, — він цього не сказав, але в його очах написано «але я й цього доб’юся».

Ну, якщо я сама за щирість, доб'ю його вже остаточно, хочу побачити його реакцію:

— Мабуть, з поцілунком буде точно складніше, тому що я ніколи не цілувалася по-справжньому, глибоко, з язиком, ось це все. Жодного разу. Я цього не вмію. Тебе не лякає така перспектива?

Тріс відкрив рота й завмер, потім нервово ковтнув, на секунду заплющив очі, після чого посміхнувся однією зі своїх м'яких приємних усмішок:

— Краще я це не прокоментую, не скажу про що подумав.

— А дарма, ми б з тобою подискутували, адже ти любиш доводити свою правоту, — ну ось знову я кинула йому виклик.

— Скажу тільки одне, Тіно. Найкращого способу мене зацікавити й придумати не можна. Починаю підозрювати тебе в підступності, манюня. Якщо ти не погодишся піти зі мною гуляти — піду кинусь на груди Ділану. Не доводь мене до таких крайнощів. То що?