read-books.club » Фентезі » Первісна. Дорога на Тір Мінеган 📚 - Українською

Читати книгу - "Первісна. Дорога на Тір Мінеган"

256
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Первісна. Дорога на Тір Мінеган" автора Олег Євгенович Авраменко. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 5 6 7 ... 146
Перейти на сторінку:
таких ознак не помічає, і Шана радше скидається на дівицю з якогось знатного роду. Майстер Іґан аб Кін стверджував, що навіть чаклуни й чаклунки неспроможні з цілковитою певністю розпізнати в жінці відьму, поки та не вдається до чарів, бо джерело їхньої сили, Відьомська Іскра, помітне лише самим відьмам. Зате відьми непомильно відрізняють людей із чаклунським хистом від тих, хто його не має.

— Сподіваюсь, ти добре влаштувалася? — запитала Ейрін. — Наші слуги про все подбали?

— Так, дякую. Я всім задоволена, — ввічливо відповіла Шайна. Як Ейрін і чекала, її вимова була типово північною: вона трохи розтягувала голосні й надміру пом’якшувала приголосні.

— Коли щось не так, вибачай, — продовжувала Ейрін. — І кажи про це прямо. Ми ж не звикли приймати в себе гостей з Тір Мінегану. Від часу попереднього візиту ваших сестер до Кардуґала минуло двісті тридцять шість років. Тоді в Леннірі народилася відьма.

— Так, знаю, — кивнула Шайна. — Сестра Аслін вер Еймер. На жаль я ніколи з нею не зустрічалася, бо ще до мого народження вона поїхала на Шогірські острови і вже два десятиліття гостює в тамтешнього короля.

— А в нас вона взагалі не була, — сказала Ейрін. — Принаймні, в цьому столітті.

— То тепер Леннір матиме двох відьом? — нетерпляче озвалася Фіннела, присівши на диван поруч із Ейрін. — Ти ж приїхала по нову сестру?

Шайнине обличчя на коротку мить затьмарила тінь досади. Ця тінь була легка, ледь помітна і тут-таки щезла без сліду, проте Ейрін встигла зауважити її. Шайна, безумовно, очікувала на це запитання, та коли воно пролунало, насилу стримала своє роздратування — бо знала, що чує його далеко не востаннє. Ейрін чудово розуміла почуття гості, її б також розбирала злість на думку про те, що найближчим часом (а може, не лише найближчим, може, протягом кількох місяців) їй доведеться знову й знову чути ці слова і щоразу ухилятися від відповіді.

— Якби й так, я б цього не визнала, — стримано мовила Шайна. — Бо тоді б почали розпитувати, котра саме з вагітних жінок Ленніру має народити відьму. А це поставило б мене в дуже незручне становище.

— Ясно, — сказала Фіннела. — А уявімо таку… ну, гіпотетичну ситуацію, — вона старанно вимовила передостаннє слово, яке досі ніколи не вживала, проте іноді чула його від Ейрін, діда Тирнана та майстра Іґана. — Припустімо, ти разом з іншими сестрами прибула по малу відьму, дочекалася її народження — а дівчинку не захотіли віддавати. Навідсіч. Незважаючи на вмовляння, попри всі обіцянки. Що тоді?

— Її б однаково забрали, — відповіла Шайна навпрямки. — Втім, за останні п’ять сторіч ми жодного разу не вдавалися до таких крайніх заходів. Щоразу нам щастило порозумітися з батьками.

— Навіть із найзнатнішими та найбагатшими?

— Навіть із ними. Часом буває дуже важко, та зрештою всі поступаються. Одних спокушає щедра винагорода, інші чинять так з любові до своїх дочок, дбаючи про їхнє добро.

Фіннела із сумнівом похитала головою:

— Важко в це повірити. Адже різні батьки бачать щастя своїх дітей по-різному. Невже не зустрічається таких, які вважають, що найкраща доля для їхньої доньки — бути звичайною жінкою, мати чоловіка, дітей?

— Чому ж, зустрічаються й такі батьки. Вони гадають, що варто лише дочекатися, коли дівчинка підросте, чимшвидше віддати її заміж, і все буде гаразд. Та це не так.

— А як?

Відповісти Шайна не встигла, її випередила Ейрін:

— Відьма не може стати звичайною жінкою. Пізнавши чоловіка, вона втрачає свою Іскру, проте зберігає в собі її відбиток, що дає силу, співрозмірну із силою чаклунів. Перетворюється на відьмачку — слабку, недолугу подобу справжньої відьми.

— Я це знаю, Ейрін, — ображено мовила Фіннела. — Не май мене за дурненьку. Ідеться ж зовсім про інше. Ця дівчинка зростатиме, не знаючи, що є відьмою, і вважатиме правильним те життя, яке обрали для неї батьки. А після одруження, ставши відьмачкою, тільки зрадіє, виявивши в себе маґічну силу…

Ейрін саркастично пирхнула.

— Авжеж, авжеж! До всього іншого, вона ще й уклінно дякуватиме батькам, які еґоїстично позбавили її довгого життя, вічної краси та справдешньої могутності. Бідолаха буде невимовно щаслива володіти крихітною силою відьмачки і нітрохи, аж ніскілечки не страждатиме від того, що через дурну примху рідних людей позбулася безцінного дару, який мала від народження.

У карих Шайниних очах промайнув якийсь дивний вираз — чи то жалю, чи то провини. Вона поспіхом відвела погляд і заговорила:

— Є й вагоміша причина, чому ми не залишаємо новонароджених відьом з батьками. Іскра вкрай рідко зберігає пасивність до настання шлюбного віку, зазвичай вона пробуджується вже на третьому або четвертому році життя. Цей процес неможливо ні відвернути, ні зупинити, його можна лише контролювати і спрямовувати. А без нагляду з боку досвідчених сестер-виховательок неконтрольована маґія просто вбиває дівчинку.

Шокована Фіннела мовчки втупилась у Шайну. А Ейрін вражено промовила:

— Милостивий Диве! Я ніколи про це не чула. І ніде не читала…

— Ми вже понад тисячу років цього не допускаємо. Свого часу наші попередниці вели суперечку, чи варто силою забирати дівчат у надто непоступливих батьків, чи краще кинути їх напризволяще. Зрештою ж, Іскра не щезає після смерті відьми, а знаходить собі нового носія. Проте перемогла точка зору, що ми не маємо права прирікати на смерть наших малих сестер через дурість їхніх батьків. Та й усі ті страшні історії, що буцімто ми вбиваємо дівчат, якщо їх нам не віддають, виникли аж ніяк не на порожньому місці. Вони гинули при неконтрольованому пробудженні Іскри, а згорьовані батьки звинувачували в усьому відьом. Коли ж було вирішено в разі потреби вдаватися до сили, то виявилося, що вистачає однієї погрози її застосування.

— І часто доводиться погрожувати? — запитала Ейрін.

— Ні, лише в поодиноких випадках. Спершу ми випробовуємо делікатніші підходи, а відверті погрози притримуємо для найупертіших батьків, на яких не діють жодні інші

1 ... 5 6 7 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Первісна. Дорога на Тір Мінеган», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Первісна. Дорога на Тір Мінеган"