Читати книгу - "Кривавими слідами"

Єгор звузив очі: «Ти ж щойно казала, що діти для нього – найголовніше».

– Справи в кав’ярнях ішли добре? – приєднався до розмови Тарас.

– А хіба ви не чули про його кав’ярні? Гадаю, кожен рівнянин був у котрійсь із них хоча б раз. Вони дуже популярні. Хіба багато в Рівному чи навіть в Україні справжніх італійських кав’ярень?

Із цим поліцейські не могли не погодитися. Навіть Єгор, який жив у цьому місті зовсім мало часу, і той уже встиг побувати там. І справді обслуговування чудове, кава – ще краща. І чимало людей.

– Яким майном володів убитий? – поцікавився Тарас.

Віталіна знизала плечима:

– Бізнес у Рівному, будинок і так само бізнес в Італії. Теж кав’ярні. Тільки там у нього їх три. Це все.

– Ви часом не сварилися? – запитання Скляра ставали все більш неприємними. Чого не можна було сказати про його усмішку: така ж безпосередня і, здається, невинна. Немов він розпитує не про вбивство, а про вчорашнє кавування в колі друзів.

– Ні, у нас були хороші стосунки, – голос дівчини здригнувся, вона опустила голову і мало не розплакалася.

– Перепрошую, я не хотів вас засмутити. – «Бреше, сучка», – Єгор позирнув на свого напарника: вони чудово зрозуміли один одного.

– Усе гаразд, – відповіла молода жінка, акуратно витираючи очі, аби не пошкодити макіяж.

– Ви маєте підозри з приводу того, хто міг убити пана Вітторіно?

– Жодних уявлень. На жаль.

– Можливо, він із кимось ворогував? – спробував наштовхнути на думку Скляр.

– Хтось йому погрожував? Це могли бути на вигляд зовсім невинні погрози, – підказав Тарас.

– Н-ні. Нічого такого мені не відомо. Єдина людина, із ким він мав погані взаємини, це його дружина. Найперше – через сина, якого вона йому забороняла бачити.

– Чому вони розійшлися? Це пані Вітторіно подала на розлучення? – поцікавився Скляр.

– Так, вона. Чому розірвали шлюб? Не знаю. Мабуть, не зійшлися характерами.

Єгор на хвильку замовк. «Ти знаєш, чому вони розбіглися», – резюмував подумки.

– А яким був Мáрко Вітторіно? Маю на увазі, який за вдачею? Можете розповісти?

Віталіна Волошко ненадовго замислилася, потім відповіла:

– Запальним.

– Запальним?

– Так. Ну, не те що надто, але часом бувало. У нього міг раптово змінитися настрій із гарного на поганий і навпаки. Бувало, ні з того ні з сього дратувався. Проте я завжди приписувала це його італійському темпераменту. Він не був злим від природи, це точно, – молода жінка згадала їхню останню сварку.

– Де ви були в ніч скоєння вбивства? – ошелешив своїм новим запитанням слідчий.

– Зачекайте, ви підозрюєте, що то я скоїла вбивство? – обурилася краля. В її очах стояли сльози.

– Я поки що нікого не підозрюю, однак мушу поставити це запитання, – спокійно пояснив Єгор. – Ви ж адвокат, маєте розуміти, – усміхнувся якомога привітніше. Слідчий прекрасно знав, якого типу відповідь зараз отримає.

– Я ночувала у своєї подруги. Можете розпитати в неї, я дам її контакти, – відповіла Віталіна, із викликом відкинувши красиве волосся з плеча.

– Був би надзвичайно вдячний. Зрозумійте, ніхто вас не підозрює. Я просто мушу перевірити. І вас, і всіх причетних до справи, – подумки посміхнувся: відповідь він отримав саме ту, на яку чекав.

Звісно, якщо вона причетна до злочину, то достеменно повинна була забезпечити собі алібі. Хто ж іде на кримінал без страховки? Крім того, жінці не обов’язково вбивати самій. Як правило, за неї чорну роботу виконує чоловік. Часто жінка виявляється тим, хто все придумав. Утілює плани в життя мужик. У даному випадку, скоріше за все, молодший і бідніший за офіційного коханця. Єдине, звісно, питання: мотив. Навіщо їй було вбивати курку, яка несла для неї золоті яйця? Ось тут і проблема: понишпорити і знайти мотив якомога швидше. Якщо він знайдеться, то здогади виявляться правильними. Як би це прикро не звучало, та зазвичай убивця – найближча людина.

Якщо не рахувати доньки, найрідніша людина для нещасного – Віталіна Волошко.

– Скиньте мені, будь ласка, контакти подруги на вайбер: номери телефону, адресу та місце роботи, – слідчий назвав свій номер. – Заодно, якщо щось згадаєте, можете дзвонити саме на цей телефон. – Єгор роздивлявся, як Віталіна ніжною рукою записує його дані на своєму айфоні. За мить жінка відправила потрібну інформацію.

Єгор перевірив надіслане у вайбері: «Нічогенька така в неї подружка, – подумалося, коли побачив світлину. Із фотографії на нього дивилася молода впевнена в собі дівчина зі світлим волоссям та сірими очима. Чарівна усмішка і білосніжні зуби. Красиве засмагле обличчя. Фото з відпочинку на морі. – Важко навіть відповісти, яка із цих двох панянок гарніша».

Скляр зиркнув на годинник на телефоні. «Ну де ж, бляха, вона?!»

Зусиллям волі примусив себе опанувати хвилювання: «Невже зірветься?» Та саме в цей момент від Власти на вайбер надійшло довгоочікуване повідомлення.

Скляр, зітхнувши з полегшенням, поставив ще кілька запитань, після чого, нарешті, дозволив Віталіні піти. Перед цим, щоправда, попередив, що, скоріше за все, зв’язуватиметься з нею ще.

«Головне, щоб не з тими самими запитаннями. Бо я більше не витримаю. Він тупий чи випробовує мене? Треба буде в Сергія дізнатися, що це за тип».

– Я б забрала Крістіну із собою, – почала було Віталіна. – Не може ж дитина лишатися сама.

– Розумію, проте забрати дівчинку зголосилася дружина пана Вітторіно. Наскільки мені повідомили, за законом вони все ще одружені, тож у неї і є права на те, аби, принаймні тимчасово, лишити Крістіну в себе. Тим паче, дівчинка не проти. Пані Ілона має скоро приїхати.

Ця новина для Віталіни, без сумніву, виявилася несподіванкою. Вона стиснула й без того тонкі губи, намагаючись прийняти те, що є. Відтак якомога привітніше посміхнулася, а вже за кілька хвилин покинула будинок.

Скляр із підозрою провів її поглядом.

Понеділок, 21 січня 2019 року. 11:10

– Я так розумію, ти думаєш на цю красуньку, – не забарився з коментарем Тарас.

– Ну як тобі сказати? Не знаю, чи це вона, але точно відчуваю, що десь бреше.

Єгор не відводив погляд від підозрюваної: із вікна було видно, як молода жінка вийшла на подвір’я. Вона поспішала і, безперечно, нервувала.

– Але ж який мотив? Навіщо їй убивати багатенького папіка, який її годує?

– Щось було в їхніх стосунках не так, – задумливо відповів Скляр, усе ще спостерігаючи за Волошко. Здавалося, він чогось чекав. Навіть Тарас мимоволі почав видивлятися, що відбувається надворі.

– А як щодо Артема та Ілони, колишньої дружини? Судячи з усього, вони мали доволі зіпсуті стосунки з